"Поскелелазили" в Буштині
Давненько ми нічого не писали... І не тому, що не було приводів, а швидше навпаки - життя було дуже насичене подіями, тому просто не встигали розповідати про них тут. Хоча ідея описати все коротко, зробити такий собі огляд наших "ТОП-подій" у голові визріває вже давненько... Маю надію втілити її вже зовсім скоро! :) Ну а поки кілька слів про останні вихідні. Вони то й надихнули перервати тривалий період нашої "сєктанської" мовчанки черговим записом.
Отже розповідь буде про Буштино. Селище в Тячівському районі Закарпаття. Саме тут 23-24 листопада відбувалися Перші відкриті змагання зі стендового скелелазіння серед аматорів. І саме туди ми з Олегом Васильовичем повезли його діточок-вихованців - гуртківців Закарпатського центру туризму. Що й казати, Буштино приємно здивувало. Гарна ініціатива, гарні змагання, гарні стимули для дітей розвиватися у скелелазінні, зрештою - гарні призи і чудові умови для проживання, які надали організатори. До речі, про організаторів. Ініатором розвитку скелелазіння в районі, побудови стенду-тренажеру в місцевій гімназії та проведення самих змагань став місцевий Клуб альпінізму та скелелазіння " Не межа..." та його очільник і головний натхненний Віталій Вовчик. Справді гріє душу розуміння, що в наших глибинках є такі люди-ентузіасти, готові займатися з дітьми та молоддю, пробиватися крізь хащі бюрократичної тяганини, подекуди відсутності розуміння з боку батьків, чиновників та й самих дітей (скелелазіння, погодьтеся, не таке "розкручене" у нас як футбол чи єдиноборства для хлопців або ж гімнастика для дівчат). Тож заводити моду на лазіння й гірські походи доводиться з неабиякими зусиллями. Але в Буштині з цим все чудово! Діти (і не тільки) лазять, активно тренуються на стенді, мають купу планів для участі у різних змаганнях і фестивалях. Словом, молодці. Самі роблять і інших надихають! Тож Ужгороду та Мукачеву пора брати приклад з ініціативних буштинців! :) А то в наших варошських скелелазних (і навколоскелелазних) тусівках щось все геть тихенько і сумно останнім часом...
Що ж до наших, ужгородських, діточок, то вони також показали достойний рівень підготовки. Для більшості з них - це взагалі були перші у житті змаганні зі скелелазіння, тому вражень і емоцій найрізноманітніших відтінків у них було море. Були і сльози, і радість перемог, і відчуття розпачу, і натхнення. Загалом горджуся усіма - двома Андріями, Валіком, Антоном, Давидом, Сашкою. Але особливо Альонкою, яка показала себе справжнім бійцем і навіть ми з Олегом дивувалися її цілеспрямованості та налаштуванню на перемогу. Гарно виступили також Женя та Саша - вихованці Михайла Левинця. Словом, Ужгород з Буштина привіз 5 нагород у різних вікових категоріях: 2 "золоті", 1 "срібну" та 2 "бронзові" медалі.
До речі, "золото" серед дорослих - на рахунку "нашого найкращого тренера" ((с) діточки) - Олега Васильовича :) Ну а мене у цій перемозі, до всього, ще й вельми порадував красивий мішечок для магнезії, здобутий Олегом і благородно подарований мені :)
Трохи фото з поїздки...
