Казкове зелене світло букового лісу, нагріті літнім сонцем скелі, прохолода тінистих ущелин, багато хороших-веселих-щасливих людей, ранкова йога в перших (ще зовсім ніжних) променях сонця, добряча порція стресу на скелелазних маршрутах (для тонусу) і найсмачніша кава з улюбленої кавоварки - це тільки те найменше, що можна передати словами, описуючи нашу останню поїздку на Довбуші. Хоча найцінніші емоції й відчуття все одно залишаться «поза кадром».
Р.S. Щодо спортивних досягнень: Наталя залізла свій "проект" - "Упереджене ставлення" 6с, дуже красиво і легко, хоча спочатку його дуже боялася навіть пробувати. Я заліз дві дуже красиві лінії - "Одержимий" 7с і "Памяті Джордано Бруно" 7с.