(no subject)
Розповіли тут історію про мальчік-дєвочка. Мальчік закохався в дєвочку, прям люблю-сандалі-куплю. Але закохався він наканунє свого весілля з іншою дєвочкою. А та дєвочка, в яку він закохався, була з тих добре вихованих, які бояться руйнувати чуже щастя, як би архаїчно це не звучало. І тоді мальчік розповів, що та дєвочка, з якою він збирався одружитись, зовсім не мила йому. Просто колись він переніс важку хворобу, і вона весь час була коло нього, терпляче дбаючи. І він просто хоче винагородити її за те, що вона жертвувала собою. Такий ніби акт вдячності. Але заради нового кохання він готовий розповісти про свої мотиви майбутній дружині і кинути її. Але нове кохання відмовилось.
Я до чого. До того, що не вірю ні в самопожертви заради іншої людини, ні в почуття зобов"язання чи вини. Немає жертв - є добра воля. Якщо ти прямо зараз вважаєш, що готова поступитися своїми інтересами заради інтересів іншого, значить прямо зараз це просто в твоїх інтересах. Якщо ти віддаєш найкрасивішу полуницю з тарілки іншому, значить від посмішки цієї людини залежить твоє самопочуття. Ти просто обираєш, що принесе ТОБІ (не йому) більше задоволення - полуниця чи посмішка. Тобто ніяка це не жертва - це вибір. При чому вибір лише на твою користь, а не заради когось.
Так само і з зобовязаннями. Не може людина добровільно обтяжити себе обовязком, який не приносить жодних дивидентів. Якщо ти дбаєш про когось і говориш, що це твій обов"язок, значить тобі приємно це усвідомлювати, ти відчуваєш свою значущість, своє благородство, насолоджуєшся своїм умінням дбати про когось. І це не через почуття вдячності. Люди невдячні. Тобто це не завдяки тому, що ця людина вже зробила для тебе, а заради того, що вона ще зможе зробити у майбутньому.
І мальчік цей збирався одружитись не від вдячності, а тому що це ж так зручно мати під боком людину, яка не гидує підтирати тобі соплі. А тут раптом кохання, яке на певний час стало зручнішим, адже дарувало такі свіжі емоції. Але кохання не склалося, тож нехай вже буде той варіант, бо ж треба вибрати краще із запропонованого.
Це все не гидко, нє. Людині властиво дбати виключно про свій комфорт. Просто не люблю, коли говорять про жертви та зобов"язання.
Я до чого. До того, що не вірю ні в самопожертви заради іншої людини, ні в почуття зобов"язання чи вини. Немає жертв - є добра воля. Якщо ти прямо зараз вважаєш, що готова поступитися своїми інтересами заради інтересів іншого, значить прямо зараз це просто в твоїх інтересах. Якщо ти віддаєш найкрасивішу полуницю з тарілки іншому, значить від посмішки цієї людини залежить твоє самопочуття. Ти просто обираєш, що принесе ТОБІ (не йому) більше задоволення - полуниця чи посмішка. Тобто ніяка це не жертва - це вибір. При чому вибір лише на твою користь, а не заради когось.
Так само і з зобовязаннями. Не може людина добровільно обтяжити себе обовязком, який не приносить жодних дивидентів. Якщо ти дбаєш про когось і говориш, що це твій обов"язок, значить тобі приємно це усвідомлювати, ти відчуваєш свою значущість, своє благородство, насолоджуєшся своїм умінням дбати про когось. І це не через почуття вдячності. Люди невдячні. Тобто це не завдяки тому, що ця людина вже зробила для тебе, а заради того, що вона ще зможе зробити у майбутньому.
І мальчік цей збирався одружитись не від вдячності, а тому що це ж так зручно мати під боком людину, яка не гидує підтирати тобі соплі. А тут раптом кохання, яке на певний час стало зручнішим, адже дарувало такі свіжі емоції. Але кохання не склалося, тож нехай вже буде той варіант, бо ж треба вибрати краще із запропонованого.
Це все не гидко, нє. Людині властиво дбати виключно про свій комфорт. Просто не люблю, коли говорять про жертви та зобов"язання.