роздуми на тему правильної позиції в житті

[shybloom]

я лякаю людей. зовсім не бажаючи цього. просто кажу їм правду. а вони лякаються. і от тепер що робити? мама в дитинстві вчила казати правду. життя зараз вчить казати неправду. а совість стукає чоботом по столу і вимагає перестати бути фальшивою. я так не можу. я хочу бути щирою, відвертою, правдивою, відкритою, правильною і т. п. але в той самой час не вражати людей, не робити їм боляче, не псувати їм настрій.
і ніфіга не виходить. тре постійно йти на компроміс із власною совістю. а я вже просто втомилася (ха ха, втомилася вона бідна у 20 років - так ще ціле життя попереду) постійно робити вигляд, що все ок, що все мене влаштовує.