(no subject)
От скажіть, якого біса вибирати Днем Для Смерті саме понеділок? Ще й час пік.. Вибрав би, припустимо, вівторок 11-ту ранку(мені ж, наче, нікуди у такий час не треба їхати) - й кінчав би собі зі своїм кінченим життям скільки б йому влізло!
Це я до того, що сьогодні якийсь придурок на станції Житомирська вирішив вкоротити собі віку (моя одногрупниця це бачила, шкода що не встигла розпитати в неї подробиць - позлостивилася хоча б), ТА ЧОГО ЧЕРЕЗ ЦЕ МАЮТЬ СТРАЖДАТИ УСІ ІНШІ КОРИСТУВАЧІ МЕТРОПОЛІТЕНУ. І я теж??? ну чому???
О пів на 9 ранку біля метро Лісової черга за жетончиками тяглася аж по всьому переходу (тобто навіть за межами самого метрополітену). Ну зрозуміло - грудень розпочався, ще не всі проїзні собі купили (добре що я маю цей пластиковий рятувач))
На пероні дофігіща народу товклося.. В потязі я висіла тримаючись за поручень - це таке завжди ранками в метро діється? чи це тільки коли я потрапляю в метро раз на п"ять років??????????? - це вже стресова ситуація для мене, бо я в метро в час пік рідко їжджу (бо зазвичай, прокидаюся не раніше 12-ої).
Метро волочилося дуууууууууууууууууууужееееее вже неквапливо. Найгірше коли воно зупинялося в тунелі і НАСТАВАЛА зловіща тиша. спочатку всі мовчать, згодом починають шарудітися, бо ж НЕРВУЮТЬСЯ! І я теж дуже нервую коли потяг у тунелі зупиняється, у голову лізуть нехороші думки і все таке..
А все через того СУЇЦИДНИКА!!! От цікаво чи йому вдалося втілити свій задум, чи ні і він все ж вижив? Я б дуже хотіла аби він вижив (і не через велику любов до того нещасного)! хай би жив собі калікою - щоб мучився до скону віку за те, що спричинив ситуацію через яку я нервувала.
І не називайте мене жорстокою! Я просто зла зараз. Бо запізнилася майже на дві години (й це при тому, що виходила я майже вчасно, аби не запізнитися!). і замість очікуваних 35хвилин, їхала майже 1,5 годину.
--------------------------------------------------------------------------------------------
а запізнилася я на заняття в садочку дитячому..
заходжу, а там дітки кольоровий папірчик рвуть.. сіла я на стільчик і стала разом з іншими студентами за цим спостерігати..
мої думки трохи згодом (записані на мобільний):
це маленькі монстри...
моя риба пливе до сонця і там помре - фраза сказана хлопчиком, після того як він свою "рибку" пришпандьорив до "моря" (оцей хлопчина точно буде ловеласом))).
я ненавиджу маленьких дівчат, бо вони визжать як різані та кричать тоненькими голосочками, які діють мені на нерви, і всі як одна "принцеси", бо їх так батьки навчають(а я принцесячі всякі штучки та замашки терпіти не можу).
Пам’ятаєте у Набокова про Лоліту було.. Так от, я відшуковую маленьких «ловеласиків», які в майбутньому ними точно стануть, це по обличчю видно)) та «лоліточок». Вони ще не знають про свою чарівність, а я знаю.. Бо я - маніячка )))))))))))))
Це я до того, що сьогодні якийсь придурок на станції Житомирська вирішив вкоротити собі віку (моя одногрупниця це бачила, шкода що не встигла розпитати в неї подробиць - позлостивилася хоча б), ТА ЧОГО ЧЕРЕЗ ЦЕ МАЮТЬ СТРАЖДАТИ УСІ ІНШІ КОРИСТУВАЧІ МЕТРОПОЛІТЕНУ. І я теж??? ну чому???
О пів на 9 ранку біля метро Лісової черга за жетончиками тяглася аж по всьому переходу (тобто навіть за межами самого метрополітену). Ну зрозуміло - грудень розпочався, ще не всі проїзні собі купили (добре що я маю цей пластиковий рятувач))
На пероні дофігіща народу товклося.. В потязі я висіла тримаючись за поручень - це таке завжди ранками в метро діється? чи це тільки коли я потрапляю в метро раз на п"ять років??????????? - це вже стресова ситуація для мене, бо я в метро в час пік рідко їжджу (бо зазвичай, прокидаюся не раніше 12-ої).
Метро волочилося дуууууууууууууууууууужееееее вже неквапливо. Найгірше коли воно зупинялося в тунелі і НАСТАВАЛА зловіща тиша. спочатку всі мовчать, згодом починають шарудітися, бо ж НЕРВУЮТЬСЯ! І я теж дуже нервую коли потяг у тунелі зупиняється, у голову лізуть нехороші думки і все таке..
А все через того СУЇЦИДНИКА!!! От цікаво чи йому вдалося втілити свій задум, чи ні і він все ж вижив? Я б дуже хотіла аби він вижив (і не через велику любов до того нещасного)! хай би жив собі калікою - щоб мучився до скону віку за те, що спричинив ситуацію через яку я нервувала.
І не називайте мене жорстокою! Я просто зла зараз. Бо запізнилася майже на дві години (й це при тому, що виходила я майже вчасно, аби не запізнитися!). і замість очікуваних 35хвилин, їхала майже 1,5 годину.
--------------------------------------------------------------------------------------------
а запізнилася я на заняття в садочку дитячому..
заходжу, а там дітки кольоровий папірчик рвуть.. сіла я на стільчик і стала разом з іншими студентами за цим спостерігати..
мої думки трохи згодом (записані на мобільний):
це маленькі монстри...
моя риба пливе до сонця і там помре - фраза сказана хлопчиком, після того як він свою "рибку" пришпандьорив до "моря" (оцей хлопчина точно буде ловеласом))).
я ненавиджу маленьких дівчат, бо вони визжать як різані та кричать тоненькими голосочками, які діють мені на нерви, і всі як одна "принцеси", бо їх так батьки навчають(а я принцесячі всякі штучки та замашки терпіти не можу).
Пам’ятаєте у Набокова про Лоліту було.. Так от, я відшуковую маленьких «ловеласиків», які в майбутньому ними точно стануть, це по обличчю видно)) та «лоліточок». Вони ще не знають про свою чарівність, а я знаю.. Бо я - маніячка )))))))))))))