Дитинець
Цього разу на польовий вихід пошукова група «Дитинець» Кам’янобрідського Будинку дитячої та юнацької творчості мала з собою метрів 50 міцної капронової волосіні на катушці, свинцеве грузило, мірну лінійку. Йшли провести вимір висоти крутезного берега Лугані напроти стадіону Леніна в напрямку до собору Петра і Павла. Лівого берега.
Вийшли на кручу, а Луганка - наче з висоти пташиного польоту, як на долоні. Високувато.
Розкрутив Івасенко Роман грузило, далеченько приземлилося, аж біля річки. Підтягнули до початку кручі. Метр, два... сім. Зачепилося за якийсь корч. Довелося Семену Трускалову спускатися по досить стрімкій кручі. Відчепив.. Висота - 13 метрів 20 сантиметрів.
Чому ж це в єдиному місці Луганка має такий крутий і високий берег? Чому? Насипна дамба і семи метрі не досягає, а природний берег - тринадцяти.
Ще одне «чому».
Берег-то крутий - ЛІВИЙ. А всі ріки, які течуть у північній півкулі за меридіальним напрямком, мають крутим ПРАВИЙ берег. Так дії своїм обертанням Земля. Закони гідродинаміки, інерційні закони залишають підмитими у нас праві береги.
Луганка повинна б текти вподовж схилу гори, на якій розташований теперішній центр міста.
То, може, русло змінила людина? А з якою метою?
Століттями народ наш, земляки наші потерпали від «чудового» сусіда - кримських татар. На захід від Кам'яного Броду з півдня на північ тягнувся чорний Кальміуський шлях, який біля Лівен з'єднувався з проклятим людьми Ізюмським шляхом. Тисячі бранців і бранок пройшли цими шляхами на південь, до Кримського ханства, щоб стати рабами. А частина зовсім молоденьких хлопчиків - яничарами.
Нашим предкам загроза поставала з південного заходу. Загони кримчаків рискали в пошуках ясиру.
То чи не руками і розумом козацьким ріка «посунута» на північ, до гори, розташованої ліворуч долини з в'язким грунтом, що не дає кінноті вільно просуватися, потім широченька і глибока ріка Лугань, а зразу ж за нею - стрімкий берег. Чим не місце для дитинця?
А коли ще підсипати грунту, піднести рівень берега, то ворожій кінноті - зась.
Так і розпочалося життя Кам'янки, Кам'яного Броду. Тут дитинець, тут ховалися і ховали найдорожче - дітей своїх. Кращого місця для спорудження церкви важко було знайти. І вона з'явилася тут, виросла в 1761 році. Поселення з міцною обороною.
Так і виліпився людьми центр поселення, «место, где скрьі-та твоя пуповина», шановний Луганську.
Немає наукових доказів, документів? А члени нашої групи 15-літні, у них попереду життя. Знайдуть, доведуть.
Ще один аргумент на користь того, що це місце - першооснова поселення Кам'яний Брід.
Архітектурні пам'ятки.
«Комора - приміщення або окрема будова, призначена для зберігання продуктів сільського господарства... На Україні К. найбільш розповсюджені були в центральних районах Лівобережжя і в Закарпатті.» /УРЕС, К., 1987, т.2, с. 127/
В 15 - 18 ст. на Україні, в Білорусії, Польщі, Литві існували коморники - категорія залежного селянства, яке жило по чужих хатах (коморах). Тобто, спочатку комора, а потім - ко-морник. 15 - 18 ст.
Члени нашої пошукової групи знайшли в районі дитинця 7 (сім!) комор, що збереглися і до сьогодення. Окремі комори (одиниці!) ї і на інших вулицях Кам'яного Броду. Але сім в єдиному вузлі - це вже щось значить.
Пам'ятки дерев'яної архітектури, що дійшли до нас з глибини століть.
Вагоме свідчення центра поселення.
Ще один момент.
Планування поселення.
Життя, нападники примушували жителів тулитися ближче один до одного, до захисної брами, до стіни кріпосної. Подивіться на вулиці Кам'яного Броду в районі дитинця.
Повз церкву звивисто тягнеться до річки теперішній 2-й Кооперативний провулок. Будинки розташовані інколи під кутом один до одного в ряду, а між протилежними будинками - ледь два вози могли розминутися. «Нормальним» стає провулок лише з тридцять другого номера.
Це зі східного боку церкви. А з північного, від гори, починається вулиця Войкова (Молдаванська). Лівий бік вулиці - впритул до церкви. Початок вулиці - теж не розгонишся.
Чи випадково це?
Ні. Такою була забудова більшості селищ, містечок навіть, яка диктувалася бажанням захиститися. Забудова до другої половини 18ст. Та подібне скупчення приводило до пожеж, бо будівлі були дерев'яними.
У 1763 році виходить указ Катерини II «О сделании всем городам, их строению и улицам планов по каждой губернии особо».
Указ передбачав планування всіх міст і селищ імперії на початках регулярності.
Регулярність - це геометрично правильна мережа вулиць. Вимога прямої широкої вулиці. Будинки - лише вподовж лінії вулиці. І обов'язковий протипожежний розрив для дерев'яних будівель - 12 сажень (приблизно 25 метрів). Нам стало зрозумілим, чому теперішня вулиця Артема в місці будинків № 261 і 262 така вузька, що ледь трамвайні лінії прокладено, а через якихось 30 метрів на захід - 25 і понад метрів шириною.
Тут, між 261-м і 262-м, закінчувалася межа старовинного поселення, ім'я якому - Кам'яний Брід.
І, можливо, на цьому місці стояла сторожова башта, захищаючи людей з заходу від лихого Кальміуського шляху. З півночі - крута гора, з півдня - ріка, з заходу - сторожа. Так спокійніше і вірніше.
Робимо висновок: вулиці поблизу церкви забудовувалися до 1763 року. Найстаріші. Початок початку Кам'яного Броду. Пуповина.
Керівник пошукової групи «Дитинець» Веніамін Карпенко
Куратор польового сезону Сергій Цемкало
Кам'янобрідський "Дитинець" // Луганськ: Кам'янобрідський будинок дитячої та юнацької творчості, Луганськ, 2001.