Творчість П.Тичини - одна з вершин світової культури.
“Музичним”, напружено емоційним, високо натхненним був у Тичини його творчий процес.
У свого народу поет взяв найцінніший його скарб - пісню. Не буде перебільшенням сказати, що саме пісня, музика (яким П.Тичина віддав данину і як майстер хорового співу, і як диригент , композитор, і як поет) розвинули в ньому багату й тонку естетичну свідомість, здатність до глибоких переживань і їх відтворення в ліриці.
У 1918 році вийшла перша книжка лірики П.Тичини “Сонячні кларнети”. Могутні емоційні сплески радості, юнацької надії, тривоги, чекання, якими переповнена ця книжка немовби сповіщали про народження нової поезії. Поява “Сонячних кларнетів” сповістила світ, що народилась нова поетична галактика, ім”я якій Павло Тичина.
Напоєна чистими джерелами народної пісні, збірка “Сонячні кларнети” відкрила величезні, невичерпні можливості дальшого поступу українського поетичного слова, показала, які чудові плоди може дати жива, органічна єдність традиції і новаторства. Відчувши колосальну художню перспективність подальшої літературної розробки народного вірша, поет приступає до сміливої його трансформації.