Вірші

[shurik_past]

НА РІЧЦІ
Ми стояли удвох біля річки Дніпра
Й милувались, як хвиля повільно
Несла човен по річці - несла рибака,
Що рибалив і виглядів вільно.
Ми стояли й причал нас привітно вітав,
То гудками, то вигуком чайки.
І повітря очищене вітер нам гнав,
Дощ легкий намочив наші майки.
Була осінь легка, вже не жарко але…
Холод вітру ми не відчували.
Лиш в повітрі кленовий листок пролітав,
Було ясно - дні осінні настали.
Я в долоні своїй твою руку тримав,
Пригорнувшись до тебе по ближче.
Не високо над річкою ключ пролетів,
У краї де було ще тепліше.
Я в очах твоїх ясних і милих тону,
І без них мені й дня не прожити.
Наша річка тече, час рікою пливе,
А кохання завжди буде жити.
Ми стояли у двох, краєвид відкривав
Вигляд річки - могутньої сили.
Від причалу корабель з людьми відпливав,
Їх швартові з припону пустили.
Минав час. Вже смеркало. Вогні, ліхтарі
Загорались і світло давали.
Ми стояли на пристані й були лиш одні
І закохано тихо мовчали.
Розвивалось волосся твоє золоте.
Вітер був не байдужим до тебе.
Ніжні губи твої цілували мене.
«Зупинятись кохана не треба».
Радість ту, що давав відпочинок такий,
Час проведений поруч з тобою,
Я готовий терпіти все своє життя,
Тільки б ти завжди була зі мною!
                                               (О.Пастерчук)