Тєрпєніє здуло вітром

Aug 01, 2011 11:46

Щоразу, як в громадських місцях сушу руки вєтродувом, виникає відчуття, шо десь на мене витріщилася прихована камера. Де б це не було, але електросушилки поводяться так, ніби хочуть довести мене до істєрікі. На відміну від паперових рушників. Вони поводяться завжди чемно, передбачувано та вологовбирно, а ше м'яко та тихо.

А ці сушилки... Вони ніколи не включаються, коли руки запопадливо підсунуті під їхні пащеки, звідки очікуються пориви теплого південного вітру, 2-4 метри на секунду, місцями шквали. Вони включається лише тоді, коли ти нахиляєшся і з прокльонами намагаєшся зазирнути їм в душу. Зойкнувши, відскакуєш, щоб не обпекти очі, швидко підставляєш руки, шоб трохи підсушити, а ця потвора вимикається майже одразу.

І отак, хвилина за хвилиною, ти борешся з цією машиною для глузування, поки руки не підсохнуть природнім способом від того, шо ними мотиляють, наче вертоліт Януковича при взльотє. І коли ти вже опускаєш руки в прямому і переносному сенсі, коли вони сухі і не здатні боротися, ця машинка включається на повну потужність - дує, гуде і регоче. І ти виходиш з туалету, проходиш метрів десять і чуєш, як тобі у спину ця тварюка і далі регоче шумом теплого вітру, працюючи без перебоїв і вимкнення.

Ні, з цими штуками точно продають приховані камери і пульти. А якшо ні, то повстання машин почнеться саме з електросушилок.
Ненавиджу.

сам про своє, проста папіздєть, життя

Previous post Next post
Up