Борговий пост (восьмий)
Треба ж колись завершити. 6 місяців все ніяк не роздам останні борги.
Колись писав історії для друзів, які лишали в коментарях три слова.
Пора вже закінчити. Тим більше, що для декого це вже буде подарунком на День народження. ;)
Роздача історій закінчуються. А під катом останні три історії, фініта частина друга.
Звиняйте, шо так довго.
Всі історії за тегом - я маю три слова.
Замовлення №30 (для lady-mireille) - золота рибка, Ібіца, 11.11.11
- Сценічне імя? У нас всі go-go girls мають сценічні імена. - поцікавився директор клубу.
- Ееееее… Золота рибка. - Чомусь випалила lady-mireille.
- Золота рибка??? А це чому?
- Нууу… виконую бажання. - Томно прошепотіла дівчина і підморгнула.
- Приходь ввечері, виконаєш бажання - поговоримо про плату.
Що примусило її в листопаді, коли не зовсім то і сезон, одній їхати на Ібіцу - не зрозуміло. Але дата здавалась такою магічною - 11 листопада 2011 року, 11.11.11. В цьому була якась магія, і ця магія вкрала у неї гаманець з усіма грошима і картками. Попереду ще 2 тижні відпустки, а грошей ні копійки. І попросити нема в кого. Тому вихід був один - танцювати. Адже вона для цього приїхала. Танцювати і веселитися.
***
Нечисленні відвідувачі поволі почали підходити в клуб. Як завжди, натовп збирався біля сцени і бару. lady-mireille ховалася в гримерній. Зараз мав бути її виступ. Тільки-но DJ змінить трек і почнеться шум океану - на вихід. За кілька хвилин почулися звуки хвиль - Золота Рибка виплила на сцену.
Вона все робила правильно, танцювала і рухалася так, що за 2 хвилини клуб спорожнів наполовину. Ще кілька хвилин і нікого не залишилося б.
- 1000 євро і ти більше ніколи не заходиш в цей клуб! - Прокричав директор закладу. lady-mireille граціозно зістрибнула зі сцени і підійшла до нього.
- Це твоє бажання?
- Так.
- Давай гроші.
Вона перерахувала купюри, посміхнулася і додала: «Я ж казала, що виконую бажання». Знову підморгнула і швидко зникла з клубу.
Пи. Си. З днем народження.
Замовлення №31 (для dichroique) - Шоколадка с орехами, Джибути, 192,168,195,255
Шоколадка з горіхами «Dichroique» лежала на підвіконні в маленькій кімнатці маленького міста маленької держави Джибуті. Як вона сюди потрапила, шоколадка не могла знати, бо була шоколадкою. Хай навіть і з горіхами. Сонце нещадно гріло її кольорову обгортку, від чого шоколадка танула і розповзалася. Вона б вкрила шоколадом і горіхами все підвіконня, якби не обгортка. Слово «Dichroique» яскраво виблискувало на сонці золотими літерами, пускаючи по кімнатці зайчиків. Один з них стрибнув у очі хлопчини, що сидів за комп’ютером перед вікном. Він підвів голову, помітив шоколадку і облизав губи. Потім знову зиркнув в монітор, схопив маркер і акуратно написав ним на яскравій обгортці м’якої шоколадки з горіхами якісь цифри.
Це була IР-адреса - 192,168,195,255. Шоколадка з горіхами «Dichroique» тепер мала свою IР-адресу, але про це вона теж нічого не знала. Вона продовжувала танути на підвіконні.
Замовлення №32 (для kanja-bibrka) - Негритоскою, на незалежних островах, вічним літом
- Лєєєєєто, ах, лєєєєєєєєєто… - наспівувала kanja-bibrka, старанно прикидаючись негритоскою.
- Албану ха ді рабекк… - бурмотіли негритоси, підозріло зиркаючи на неї.
Тут, на незалежних островах, де панувало вічне літо, kanja-bibrka відчувала себе Віні Пухом, якому закортіло меду і він прикинувся хмаринкою. Болото уже давно підсохло і почало боляче стягувати шкіру, але kanja-bibrka вдавала, що все чудесно і продовжувала наспівувати пісеньку. Бути негритоскою на незалежних островах означало жити на незалежних островах. Інакше все - додому. А так хотілося бути тут, прожити вічне літо, засмагаючи і плаваючи в океані.
Раптово kanja-bibrka усвідомила, що ще жодного разу не купалася. Та й навряд чи засмага проступить під товстим шаром багнюки. Все це було марним. Та й негритоска з неї не дуже схожа. Не тка, як місцеві.
«Я так хачю, штоби лєто нє кочалось, штоб ано за мною мчалось…», - змінивши пісню, kanja-bibrka рішуче рушила до води. Перед від’їздом треба було добре відмитися. Негритоси на березі радісно про щось залепетали.
Все. Концерт на замовлення завершено.
Колись писав історії для друзів, які лишали в коментарях три слова.
Пора вже закінчити. Тим більше, що для декого це вже буде подарунком на День народження. ;)
Роздача історій закінчуються. А під катом останні три історії, фініта частина друга.
Звиняйте, шо так довго.
Всі історії за тегом - я маю три слова.
Замовлення №30 (для lady-mireille) - золота рибка, Ібіца, 11.11.11
- Сценічне імя? У нас всі go-go girls мають сценічні імена. - поцікавився директор клубу.
- Ееееее… Золота рибка. - Чомусь випалила lady-mireille.
- Золота рибка??? А це чому?
- Нууу… виконую бажання. - Томно прошепотіла дівчина і підморгнула.
- Приходь ввечері, виконаєш бажання - поговоримо про плату.
Що примусило її в листопаді, коли не зовсім то і сезон, одній їхати на Ібіцу - не зрозуміло. Але дата здавалась такою магічною - 11 листопада 2011 року, 11.11.11. В цьому була якась магія, і ця магія вкрала у неї гаманець з усіма грошима і картками. Попереду ще 2 тижні відпустки, а грошей ні копійки. І попросити нема в кого. Тому вихід був один - танцювати. Адже вона для цього приїхала. Танцювати і веселитися.
***
Нечисленні відвідувачі поволі почали підходити в клуб. Як завжди, натовп збирався біля сцени і бару. lady-mireille ховалася в гримерній. Зараз мав бути її виступ. Тільки-но DJ змінить трек і почнеться шум океану - на вихід. За кілька хвилин почулися звуки хвиль - Золота Рибка виплила на сцену.
Вона все робила правильно, танцювала і рухалася так, що за 2 хвилини клуб спорожнів наполовину. Ще кілька хвилин і нікого не залишилося б.
- 1000 євро і ти більше ніколи не заходиш в цей клуб! - Прокричав директор закладу. lady-mireille граціозно зістрибнула зі сцени і підійшла до нього.
- Це твоє бажання?
- Так.
- Давай гроші.
Вона перерахувала купюри, посміхнулася і додала: «Я ж казала, що виконую бажання». Знову підморгнула і швидко зникла з клубу.
Пи. Си. З днем народження.
Замовлення №31 (для dichroique) - Шоколадка с орехами, Джибути, 192,168,195,255
Шоколадка з горіхами «Dichroique» лежала на підвіконні в маленькій кімнатці маленького міста маленької держави Джибуті. Як вона сюди потрапила, шоколадка не могла знати, бо була шоколадкою. Хай навіть і з горіхами. Сонце нещадно гріло її кольорову обгортку, від чого шоколадка танула і розповзалася. Вона б вкрила шоколадом і горіхами все підвіконня, якби не обгортка. Слово «Dichroique» яскраво виблискувало на сонці золотими літерами, пускаючи по кімнатці зайчиків. Один з них стрибнув у очі хлопчини, що сидів за комп’ютером перед вікном. Він підвів голову, помітив шоколадку і облизав губи. Потім знову зиркнув в монітор, схопив маркер і акуратно написав ним на яскравій обгортці м’якої шоколадки з горіхами якісь цифри.
Це була IР-адреса - 192,168,195,255. Шоколадка з горіхами «Dichroique» тепер мала свою IР-адресу, але про це вона теж нічого не знала. Вона продовжувала танути на підвіконні.
Замовлення №32 (для kanja-bibrka) - Негритоскою, на незалежних островах, вічним літом
- Лєєєєєто, ах, лєєєєєєєєєто… - наспівувала kanja-bibrka, старанно прикидаючись негритоскою.
- Албану ха ді рабекк… - бурмотіли негритоси, підозріло зиркаючи на неї.
Тут, на незалежних островах, де панувало вічне літо, kanja-bibrka відчувала себе Віні Пухом, якому закортіло меду і він прикинувся хмаринкою. Болото уже давно підсохло і почало боляче стягувати шкіру, але kanja-bibrka вдавала, що все чудесно і продовжувала наспівувати пісеньку. Бути негритоскою на незалежних островах означало жити на незалежних островах. Інакше все - додому. А так хотілося бути тут, прожити вічне літо, засмагаючи і плаваючи в океані.
Раптово kanja-bibrka усвідомила, що ще жодного разу не купалася. Та й навряд чи засмага проступить під товстим шаром багнюки. Все це було марним. Та й негритоска з неї не дуже схожа. Не тка, як місцеві.
«Я так хачю, штоби лєто нє кочалось, штоб ано за мною мчалось…», - змінивши пісню, kanja-bibrka рішуче рушила до води. Перед від’їздом треба було добре відмитися. Негритоси на березі радісно про щось залепетали.
Все. Концерт на замовлення завершено.