З ранку до ночі. Чоловік і Жінка. (Із серії „Не глянцеві історії”)
«З ранку до ночі. Співає Олександр Пономарьов» - сказав діджей по радіо. Почалася пісня.
- Це ж наша пісня, пам’ятаєш? - сказала вона, і палким поглядом подивилася йому в вухо.
- Угу... - підтвердив він, але не повернув голову до неї, не смів відірвав погляд від дороги. - Пам’ятаю, - і продовжував уважно їхати. У нього почало пекти вухо.
Вечірнє місто після вогкої спеки було чарівним і якимось нереальним. Тільки зелене світло світлофору, майже нема машин, немає пішоходів - і все це залите рожевим світлом сонця, що повільно сідало у море, ніби у ванну. Сонце теж хотіло остудитися після спекотної роботи.
Вона ширше відкрила вікно і виставила носик, щоб вдихнути на повні (а такі і були) груди морське повітря, останні промені сонця і крики чайок. Їй пощастило, бо змогла вдихнути ще й аромати останньої шаурми та маршрутки у центр. Ніжним рухом руки вона розтріпала під вітерцем своє волосся, потім повернула свою голову до нього, і знову пристрасним, романтичним поглядом подивилася йому у вухо, ніби крізь нього бачила профіль його правого ока.
- Пам’ятаєш як ми танцювали під цю пісню? Як ти нарешті наважився підійти до мене, хоча тобі в той момент було краще вже піти поспати? А я твої п’яні кроки сприйняла за романтичну невпевненість? Пам’ятаєш?
- Прикрий вікно! - буркнув він у відповідь.
- Чого це? - обурилася вона, бо не чекала такої відповіді. Щй й в такий романтичний момент в ЇХ день.
- Бо вітром з вікна мені в писок і в очі задуває твоє волосся. Заважає кермувати.
- „Кермувати заважає” кажеш? Хамло ти таке! - перекривила вона, - Я до тебе вся відкрита, романтична, а ти як в ліжку - не встигла я настроїтися як вже бачу твою дупу перед собою. Спить воно вже.
- Ти на себе подивися, свята ти наша. Я твою дупу кожен раз в машині чую. І сьогодні чув. Сама пердне, а на дитину каже, шо то вона. Ти забула, шо сьогодні ми в двох, без дітей?
Вона почервоніла сильніше за сонце, що наполовину сиділо у воді, схоже на розжарену підкову. А от зашипіла вона точнісінько як підкова, яку опускають у воду.
- Яка ж ти паскуда, і шо я роблю з тобою всі ці роки. Та якби не дитина, то давно вже розвелася б з тобою. Від тебе толку, як з козла молока.
- А ти в нас дуже толкова? Як нічого не вміла, так і не вмієш. Ні цілуватися, ні їсти зварити.
- Козел!
- Жаба!
Далі їхали мовчки. В нього перестало горіти вухо, в неї - очі. В ресторан на святкування свого олов’яного весілля в ресторан приїхали у звичному для себе настрої. Далі теж все звично - він повечеряв горілкою, а вона - гречкою з котлетою. Додому їхали з таксистом-драйвером і пристрасно цілувалися на задньому сидінні своєї машини. Вдома чекали теща, шампанське і дитина.
- Це ж наша пісня, пам’ятаєш? - сказала вона, і палким поглядом подивилася йому в вухо.
- Угу... - підтвердив він, але не повернув голову до неї, не смів відірвав погляд від дороги. - Пам’ятаю, - і продовжував уважно їхати. У нього почало пекти вухо.
Вечірнє місто після вогкої спеки було чарівним і якимось нереальним. Тільки зелене світло світлофору, майже нема машин, немає пішоходів - і все це залите рожевим світлом сонця, що повільно сідало у море, ніби у ванну. Сонце теж хотіло остудитися після спекотної роботи.
Вона ширше відкрила вікно і виставила носик, щоб вдихнути на повні (а такі і були) груди морське повітря, останні промені сонця і крики чайок. Їй пощастило, бо змогла вдихнути ще й аромати останньої шаурми та маршрутки у центр. Ніжним рухом руки вона розтріпала під вітерцем своє волосся, потім повернула свою голову до нього, і знову пристрасним, романтичним поглядом подивилася йому у вухо, ніби крізь нього бачила профіль його правого ока.
- Пам’ятаєш як ми танцювали під цю пісню? Як ти нарешті наважився підійти до мене, хоча тобі в той момент було краще вже піти поспати? А я твої п’яні кроки сприйняла за романтичну невпевненість? Пам’ятаєш?
- Прикрий вікно! - буркнув він у відповідь.
- Чого це? - обурилася вона, бо не чекала такої відповіді. Щй й в такий романтичний момент в ЇХ день.
- Бо вітром з вікна мені в писок і в очі задуває твоє волосся. Заважає кермувати.
- „Кермувати заважає” кажеш? Хамло ти таке! - перекривила вона, - Я до тебе вся відкрита, романтична, а ти як в ліжку - не встигла я настроїтися як вже бачу твою дупу перед собою. Спить воно вже.
- Ти на себе подивися, свята ти наша. Я твою дупу кожен раз в машині чую. І сьогодні чув. Сама пердне, а на дитину каже, шо то вона. Ти забула, шо сьогодні ми в двох, без дітей?
Вона почервоніла сильніше за сонце, що наполовину сиділо у воді, схоже на розжарену підкову. А от зашипіла вона точнісінько як підкова, яку опускають у воду.
- Яка ж ти паскуда, і шо я роблю з тобою всі ці роки. Та якби не дитина, то давно вже розвелася б з тобою. Від тебе толку, як з козла молока.
- А ти в нас дуже толкова? Як нічого не вміла, так і не вмієш. Ні цілуватися, ні їсти зварити.
- Козел!
- Жаба!
Далі їхали мовчки. В нього перестало горіти вухо, в неї - очі. В ресторан на святкування свого олов’яного весілля в ресторан приїхали у звичному для себе настрої. Далі теж все звично - він повечеряв горілкою, а вона - гречкою з котлетою. Додому їхали з таксистом-драйвером і пристрасно цілувалися на задньому сидінні своєї машини. Вдома чекали теща, шампанське і дитина.