Як тебе не любити...
Шось захотілося написати про рідне місто, яке я особливо ніколи і не любив, хоча і відчуваю якісь нотки вдячності, перемішаної з жалем нього. Отже, Червоноград.
Не буду писати історію чи новини - з мене хріновий історик вийде. Десь прибрешу, десь перекручу, десь зроблю більш героїчним, ніж було насправді… Хоча, напевно нормальний з мене історик, але краще я про життя напишу кілька фактів. Більшість кумедних фактів помітив тільки після того, як покинув Червоноград і перебрався в Київ.
Особисто мені більше подобається стара назва Кристинопіль, але то таке. А кому ваше цікаво, то можете почитати ше й chervonograd.
Хватіт ліричних відступів - кілька фактів про рідне місто. Для мене вони здебільшого кумедні. Вам же сміху не гарантую.))
- З одного боку при в’їзді в місто висить плакат з написом „Червоноград - місто юності, краси і квітів.” Як на мене - вракі :) Всмислі про квіти.
- В Червонограді нема зараз і не було жодного Макдональдса, але ще на початку 90-х одну з найяскравіших ригаловок (ше можна сказати гендель чи бар, але то дуже громко) міста називали Макдональдс. Чого - досі не знаю. Навєрно там було чєкушка-мєню і всі по-биріку накідувалися. А тьоті з обслуги кричали „Вільна стопка (рюмка, гранчак)”.
- На місці, чи правильніше замість упомянутого Макдональдса в Червонограді відкрили піцерію. Здається першу на місто. Десь уже в 2000-них. Піца як піца, їв і гірші. Скажу про доставку. Піцу можна було замовити. Її приносили, але була смішна ситуація з коробками для піци. Вони входили в ціну і коштували 1 грн. Але в піцерії зразу казали, шо якшо маєте коробки, то вам просто обміняють. Тому коробки не викидали, а брали на обмін. Як пусті бутилки.
- В Чєрвонограді є кілька головних місць, де гуляють всі. Це центр міста з парком плюс алея. Називають їх досить кумедно. Алєя від центральної площі - Бродвєй. Фонтан в центрі парку - „Пєпєльніца” (тіда скидають бички. А сам фонтан просто ужасєн). Ше є „Зажигалка” - залишений з радянських часів Вічний вогонь. Зараз не горить. Але цей пункт скоріше грусний.
- Кількість барів аж зашкалює. Але на свята завжди забиті. Вони всі однакові зсередини і однакові в меню. У всю їжу додоють дофіга майонезу - фішка у них така. Їжа м’яко кажучи не дюжє, но я не об етом. В барах не робили коктейлі - отвьортка не щітається. І коли відкрився новий кабак (кажись Колібрі називався) в меню якого було аж 4!!! коктейлі, то це був фурор. Всі шість століків були завжди заняті.
- Червоноградці в основному пересуваються пішки, на маршрутках, або на шахтарських автобусах. Останні за графіком їздять по місту і збирають шахтьорів на зміну. А разом з шахтьорами і халявщіков. Громадський транспорт кажись „вимєр как від”. При цьому в багатьох червоноградців є машини. Основний час вони стоять в гаражах і на стоянках, але перед святами виїдають всі. І тоді в районі базару і перед магазинами пробки, а світлофори в Червонограді не працюють. Жоден.
- Перший товар, шо кидається в очі, коли заходиш на базар з центрального входу - вінки і пластикові квіти для могил. Велкам. :)
Ше шось згадаю - напишу. Мені не жалко.
Не буду писати історію чи новини - з мене хріновий історик вийде. Десь прибрешу, десь перекручу, десь зроблю більш героїчним, ніж було насправді… Хоча, напевно нормальний з мене історик, але краще я про життя напишу кілька фактів. Більшість кумедних фактів помітив тільки після того, як покинув Червоноград і перебрався в Київ.
Особисто мені більше подобається стара назва Кристинопіль, але то таке. А кому ваше цікаво, то можете почитати ше й chervonograd.
Хватіт ліричних відступів - кілька фактів про рідне місто. Для мене вони здебільшого кумедні. Вам же сміху не гарантую.))
- З одного боку при в’їзді в місто висить плакат з написом „Червоноград - місто юності, краси і квітів.” Як на мене - вракі :) Всмислі про квіти.
- В Червонограді нема зараз і не було жодного Макдональдса, але ще на початку 90-х одну з найяскравіших ригаловок (ше можна сказати гендель чи бар, але то дуже громко) міста називали Макдональдс. Чого - досі не знаю. Навєрно там було чєкушка-мєню і всі по-биріку накідувалися. А тьоті з обслуги кричали „Вільна стопка (рюмка, гранчак)”.
- На місці, чи правильніше замість упомянутого Макдональдса в Червонограді відкрили піцерію. Здається першу на місто. Десь уже в 2000-них. Піца як піца, їв і гірші. Скажу про доставку. Піцу можна було замовити. Її приносили, але була смішна ситуація з коробками для піци. Вони входили в ціну і коштували 1 грн. Але в піцерії зразу казали, шо якшо маєте коробки, то вам просто обміняють. Тому коробки не викидали, а брали на обмін. Як пусті бутилки.
- В Чєрвонограді є кілька головних місць, де гуляють всі. Це центр міста з парком плюс алея. Називають їх досить кумедно. Алєя від центральної площі - Бродвєй. Фонтан в центрі парку - „Пєпєльніца” (тіда скидають бички. А сам фонтан просто ужасєн). Ше є „Зажигалка” - залишений з радянських часів Вічний вогонь. Зараз не горить. Але цей пункт скоріше грусний.
- Кількість барів аж зашкалює. Але на свята завжди забиті. Вони всі однакові зсередини і однакові в меню. У всю їжу додоють дофіга майонезу - фішка у них така. Їжа м’яко кажучи не дюжє, но я не об етом. В барах не робили коктейлі - отвьортка не щітається. І коли відкрився новий кабак (кажись Колібрі називався) в меню якого було аж 4!!! коктейлі, то це був фурор. Всі шість століків були завжди заняті.
- Червоноградці в основному пересуваються пішки, на маршрутках, або на шахтарських автобусах. Останні за графіком їздять по місту і збирають шахтьорів на зміну. А разом з шахтьорами і халявщіков. Громадський транспорт кажись „вимєр как від”. При цьому в багатьох червоноградців є машини. Основний час вони стоять в гаражах і на стоянках, але перед святами виїдають всі. І тоді в районі базару і перед магазинами пробки, а світлофори в Червонограді не працюють. Жоден.
- Перший товар, шо кидається в очі, коли заходиш на базар з центрального входу - вінки і пластикові квіти для могил. Велкам. :)
Ше шось згадаю - напишу. Мені не жалко.