Vietnam. Day 2. Cu Chi Tunnels.

[shopopaloshow]

Враховуючи наш десинхроноз (ніколи не знав, як jetlag буде українською мовою) ми проснулися годині в 4 ранку і чекали світанку, щоб виїхати.
Due to our jetlag we woke up at 4 am and were waiting to the sunrise to get going.

02. На вулиці стало набагато жаркіше одразу як вийшло сонце. Доречі, я навіть не помітив, що в мене запотіли лінзи об'єктиву від того, що вийшов з кондиціонованої кімнати готелю на вулицю. Ось наші мотоцикли. Обидва мотоцикли це Honda Win 100, я ще окремо розкажу про вибір мотоциклів і всі важливі нюанси.
02. It became much hotter as soon as the sun came out. By the way I haven't even notice that my camera lenses got fogged, because of the difference of the temperiture between air conditioned room and the street. Those are our motorcycles. Both motorcycles are Honda Win 100. I will write a seperate post our motorcycle choice and all important nuances.


03. Ось так виглядає траса. Це був ранній ранок і рух на ній ще досить спокійний.
03. That is the way highway looks. It was early morning and it was not busy.


04. Ми заїхали поснідатив кафе на обочині . Так як вермішель з рису і рис вони їдять на сніданок, обід і вечерю, то в нас теж вибору не було. Всі п'ють каву з льодом, а ми хотіли гарячу. Правда я не дуже розумію, нащо нам треба була гаряча кава, я потім пив завжди тільки з льодом. В такий жарі, останнє що хочеться - це заливати в себе гарячу каву. Ми дуже довго пояcнювали, що нам треба саме гарячу. Нічого не працювало, доки я не найшов чайник і не показав, що його треба на вогонь і зробити каву, а лід додавати вкінці не треба. В'єтнамська кава - це дуже цікава процедура, де кава заварюється одразу в спеціальній системі і капає в кружку. Там кави завжди буде на один ковток, але вона неймовірно міцна.
Зараз розкажу забавну історію: Разом з кавою нам ще принесли чайничок з чимось гарячим. Так як кави було зовсім мало і вона була дуже міцна, то ми подумали, що це вода гаряча, щоб її розбавити. Треба було бачити обличчя того дядька, коли він побачив, що ми з того чайника виливаємо воду в каву. Короче, в чайничку був не заварений чай і ми просто налили чай в каву. Певно подумав, що ці європейці зовсім дикі якісь. А нам згадався жарт про: -Тобі каву чи чай? -Так.
04. We went to have breakfast to the cafe on the side of the road. Since locals eat eather rice or rice noodles for breakfast, lunch and dinner we didn't have much choice. However, everybody drinks coffee with ice and we wanted to have hot coffee. I drank coffee with ice, because the last thing you want to do in such a hot weather is drink a hot coffee. It was not easy to explain that we need hot coffee and no ice. It became clear only went I pointed on the kettle and fire. Making vietnamese coffee is a very interesting procedure. Coffee is cooked right above your cup in metal cup with a special system through which coffee drops. Now is a story time. Also, with a coffee they gave us a kettle with a hot water. Since there were just a little of coffee we added hot water from the kettle. You should have seen the face of the owner of that place. The thing is that it kettle it was a green tea, but we didn't get it. I can image what he thought about us and our way to dring hot coffee in a mix with green tea.


05. Їсти стандартно у В'єтнамі готують на підлозі. Газові пальники неймовірна рідкість і як правило це маленький кам'яний горшок в якому горить вугілля.
05. Usually, they cook right on the floor. Gas is not popular, mostly people use coal.


06. Далі ми поїхали в відомі Cu Chi тунелі, які знаходяться не далеко від міста де ми ночували. Вхід в тунелі коштував 90 000 в'єтнамських донгів з людини, це як раз $4. Спочатку тебе проводять в зал, де збоку стоїть макет тунелів, а посередині плазмовий телевір який показує відео про війну. Відео звісно виконане в дуже пропагандистському стилі, показується просте село і голос за кадром розказує, про дітей, які посміхаються і людей які працюють і прийшли злі американці і почали їм на голову скидувати бомби. Стало моментально дуже скучно і ми пішли. Далі в нас був гід, який я розумію входить в вартість квитків.
06. Then we went to the Cu Chi Tunnels. This is pretty famous and touristic place. Entrence fee is 90 000 dong per person, it is around $4. First you go to the room where they show you a propagandistic movie about Vietnam War. After that you get a guide, they usually speak English, and he/she will show you everything around.


07. Гід нам розказував цікаві факти про війну, показував різні цікаві речі. В цих лісах було дуже багато ловушок, які виготовляли місцеві жителі, допомагаючи армії. Найпопулярніша ловушка була з бамбукових палиць. Вони просто ставилися на дно ями і зверху закривалися.
07. Our guide told us a lot of interesting facts about the war. There were a lot of traps, which local people made out of bamboo and other simple materials.


08. Ось тут гід нам показує усі види ловушок, які були в цих лісах. Їх було дуже багато, вони були гарно замасковані і американські солдати туди попадалися.
08. Here our guide show us different type of traps.

Click to view

09. Ось один з входів в тунелі. В'єтнамці дуже маленькі, а особливо ті, котрі жили в селах і вони туди спокійно пролазили.
09. This is one of the entrances to the tunnels. Vietnamese people are small, especially those who live in villages.


10. Ось макет В'єтконгівців, які відпочивали після боїв. Хоча мені здається ,що це могло бути тільки на початку. Потім їх вже зовсім загнали під землю і виходили вони з тунелів лише вночі.
10. This is the model of vietnamese soldiers, which are haveing rest after a battle. However, I believe it looked like this only on the beginning of the war. Later they spent all type in tunnels and went out only at night.


11. Підбитий американський танк. Він був підбитий саме на цьому місці.
11. Downed American tank. It happen exactly at this place.


12. Макет, як в'єтнамські повстанці розпилювали бомби, які не розурвалися, щоб дістати з них допох на саморобну вибухівку. Це було дуже небезпечне заняття, але це був їхній єдиний шлях, щоб виготовляти вибухівку і міни.
12. Vietnamese people cut unexploded bombs to get gun powder for their handmade bombs. It was very dangerous to do that and many people died from explosions.


13. Також там є полігон і можна постріляти. На вибір у них є гвинтівка, АК старого зразку, здається 47, кулемет M-60, сама перша модель М-16A1 і гвинтівка М-14. Я спробував з M-16. Мене здивувало, що в ній немає віддачі.
13. On the shooting range they have a choice of guns which you can try. They have Ak-47, the first model of M-16A1, M-14 and M-60. As you can see I tried M-16A1.


14. Також на території тунелів є ще цікаві воркшопи. Тут наприклад, показано, як виготовляється рисовий папір. З рисової муки, роблять тісто і тоненьким слоєм виливають на спеціальну нагріту поверхню та притискають зверху. Потім викладають на плетені новчи підсохнути.
14. Also, on the territory of the park they have a couple of workshops. For example, here you can see the process of making rice paper. You mix a rice powder with water and spill a thin layer on hot flat surface. Later you take in out to dry.


15. Макет, який показує як рилися тунелі. Через вертикальні шахти подавалася земля. Коли викопували наступну шахту, то цю землю використовували, щоб засипати попередню.
15. They dug the tunnels using vertical shafts. The soil which was dug out from one shaft was used to fill the other shaft and they dug a tunner in between.


16. Взуття вони собі виготовляли з автомобільних шин.
16. Slipers were made out of automobile tires.


17. Доречі, увесь цей ліс виріс уже після війни. Американці ніяк не могли дістати в'єтнамців із-під землі і що вони тільки не робили. Це місце де ми ходили було абсолютно вщент розбомблене, там була тільки випалена земля. Навколо в лісі є ще воронки від особливо великих бомб, їх деаметр певно метрів 20.
17. By the way, all this forest grew up after the war. Americans were not able to get vietnamese soldiers out of the tunnels. They tried everything and it didn't work. This whole site was totally bombed with heavy bombs. Only the burned soil was left with huge holes. You still can see holes around 20 meters in diameter in this forest.


18.


19. Ось так зверху виглядали кухні. З них як правильно ішов пар і дуже мало диму. Їжу вони усю варили на пару, щоб було менше запахів і їх не помітили.
19. Their kitchens were also under the ground. They cooked only vegitables and only on steam. Steamed food didn't have strong smell and it was hard to notice it.


20. Це схема всього парку, куди і як переміщатися. Самий важливий момент прийти в час відкриття в 8:00. Тоді ще там абсолютно пусто і можна пройтися з гідом по всіх місцях, полазити тунелями і поїсти оригінальної їжі, яку їли в'єтнамські солдати. Десь в годині 9:00 приїжають багато автобусів з туристами і це все перетворюється на Тайм Сквеар і втрачається вся особливість цього місця. Усюди наглі туристи, не буду казати з якої країни, лізуть один поперед одного, кричать і абсолютно псують атмосферу місця.
20. Very important is to get to the park at 8 am, just when it opens. It will be absolutely empty and you can see everything, try everything, dig into tuneels and try food which vietnamese soldiers ate. Around 9 am there will be a lot of buses with tourists and that park will look like a Time Square in NYC.


21. Далі ми поїхали до кордону з Камбоджею, куди було досить не далеко. Пейзажі по боках дороги були стандартні - якщо немає міст, то рисові поля і пальми, якщо ближче до міст, то торгівля коло дороги.
21. After the tunnels we went to the border with Cambodia. Between cities landscapes normaly looked like the one pictured below and in cities we saw a lot of venders and small bussinises on the side of the road.


22.


23.


24. Переїжджали досить велику річку коло кордону вже. Дуже дивно було побачити там гору, так як місцевість абсолютно плоска.
24. We crossed some river near the border. It was interesting to see the mountain on the absolutely flat land.


25. Селяться також і на річках. Тут річки не дуже забруднені на вигляд, просто мутна вода, як постійно падають дощі. В річках дуже багато риби з якої і живуть місцеві мешканці.
25. People also live on the rivers. Actually this river is not that dirty, it just has some mud due to rain season. There is a lot of fish which locals catch and eat.


26. Ось так виглядає обочина дороги біля містечок.
26. This is how the side of the road looks in the city.


27. На перехрестях завжди будуть смажити м'ясо і продавати якісь фрукти.
27. You will always find some fruits and bbq on intersections.


28. Ми трохи переживали за кордон, так ніде в інтернеті не найшли інформацію як з мотоциклами переїжджати і до них придираються. Вся процедура була дуже швидка. Спочатку ми припаркували мотоцикли, щоб отримати в'єтнамських штамп про виїзд, далі вийшли назад, забрали мотоцикли і поїхали до наступної будівлі отримувати візи в Камбоджу і штампи про в'їзд. Як усе отримали, то сіли на мотоцикли і поїхали собі. Абсолютно ніякого інтересу вони ні в кого не викликали, ніяких документів чи прав ми нікому не показували і ніяк їх не оформляли, що ми виїхали і в'їхали.
Коли ми тільки почали їхати Камбоджею, то на дорозі була страшна пилюка і по боках стояли якісь велетенські споруди, чи то казино, чи то готелі. Вони були ніби не справжні, абсолютно не виглядало, що вони працюють чи колись працювали. До них навіть під'їзду не було.
28. We were worried about crossing the border, because we didn't find any information on line about crossing the border with motorcycles. Everything happened very fast. First, we parked motorcycles and got departure visa on Vietnamese side, then took motorbikes and drove to the Cambodian side. They gave us vizas on arrival, stamped them and we rode away. Nobody even looked at our motorcycles and didn't ask us about them at all. We didn't even show the documents that those bikes were actually ours.
When we entered Cambodia, the road was vert dusty, few trees and huge massive buildings which looked like casinos or hotels. But they didn't look real, they looked more like fake and it didn't look that they were working or had ever worked before. They didn't even have a driveway.


29. Вибачте, за страшну якість. Телефон на ходу не зміг гарно зняти. Навколо тих палаців були просто гори будівельного сміття і більше нічого.
29. Sorry for the terrible quality of the picture. It was taken when we rode a motorbike. There was just garbage around those palaces.


30. Деякі були взагалі і недобудовані. Досить не приємно було там їхати і в нас починали складатися не однозначне перше враження.
30. Some of them were not even finished. The view wasn't pleasant.


31. Хоча зовсім скоро дорога стала нам нагадувати вже звичну дорогу. Вона навіть ще зеленіша по боках ніж у В'єтнамі.
31. But soon the road became familiar to us. It was even greener than it was in Vietnam.


32. Варто зазначити, що ми ж прилетіли в сезон дощів. І в перший день нам просто пощастило, що дощу не було. Тут світило ясне сонце, а за півгодини налетіла аж чорна хмара і почалася сильна злива. Ми одразу заїхали до когось під дах, щоб перечекати, так як чули, що зливи тут не довгі. Злива була коротка, але після неї просто падав дощ. Тому ми одягнули наш дощовий одяг і поїхали далі. Місцеві якось не особливо заморочувалися що падає дощ і далі їздили по своїх справах.
32. I forgot to tell that it was a rainy season. We were lucky first day not to have a rain. The weather was sunny and in a half an hour a dark cloud came and heavy rain started falling. We immediately found someone's roof to wait until it finished. We've heard that sometimes those heavy rains only last for 15-20 minutes and that is it. But not in our case. So we put on our rain clothes and continued driving.


33. Потім ми ще трошки проїхалися до містечка Svay Rieng. Там на головному кільці ми повечеряли і знайшли готель. За готель ми домовлялися з допомогою малого місцевого пацана, який все гарно нам пояснив англійською мовою. Потім я ще ввечері пішов купити води і там теж мужик мене не зрозумів і покликав свого малого, який все мені розказав англійською. Короче, це було здивування нашого вечора, що діти гарно знають англійську.
33. We stopped in the city of Svay Rieng. There was a nice place to eat near the main roundabout where we also asked about the hotel. Actually, the small boy helped us to ask for a hotel and prices, because he was the only one who knew English there. Then at night I went to buy water and there was also small guy, probably from junior school, who talked in English. Adults didn't speak English at all.