Зоряний Корсар
Обкладинка книги видання 1971 року
Я ніколи не читав фантастику українською. Навіть думки такої не мав - хоча одна книжка українського фантаста (якого? а біс його знає; Віталій Забірко, щось таке) в мене всеж-таки була. Всі художні твори «рідною мовою», що я їх читав, були зі шкільної програми. Скінчилася школа - прощавай, Тарасе!
При цьому мені дуже подобається українська мова. Чудова мова - одна з найчудовіших в світі. Коли вона доречна. Поезія, наприклад, дивовижно образна - але, скажемо, лаятися українською - все одне, що пісні співати. Фантастика… Фантастику я дійсно сприймаю тільки російською.
Та, здається, я натрапив на виключення.
Натрапив, власно кажучи, випадково. Почув колись на Співочому Полі виступ нікому не відомої групи - поряд з іншими досить непоганий. Хлопці виконували пісню «Зоряний Корсар» - і сказали, що вона написана під натхненням однойменного фантастичного твору. «Фантастика українською!» - думка була настільки незвичною, що я запам’ятав назву, а згодом знайшов і сам твір.
І забув про нього. Але з’явився букрідер, я почав безнадійні пошуки у бібліотеці хоч чогось, що можна читати й насолоджуватись, а не шпурляти рідером об стіну, жахаючись, як таких людей допустили до клавіатури. Побачив у файлосховищі дивне ім’я - Олесь Бердник - і зазирнув у папку. Він. «Зоряний Корсар».
Дивовижна книга. Давно я не відчував такої насолоди від читання - задоволення від самого процесу впивання слів та реченнь. Кожне слово - як дотик, кожне речення - як хвиля. До речи, ще в школі в мене склалося враження, що кожен український письменник самотужки вигадує половину слів, якими користується. Це враження й досі живе - але сприйняттю книги воно не заважає, навпаки. Дивна річ, всі ці незнайомі (мені, а можливо, й словнику) слова одночасно й зрозумілі (з контексту) - і пробуджують фантазію, уяву.
Дивовижна книга. Фантастика взагалі то є для мене романтика - та ця книга дійсно романтична, вона сама немов надрукована романтика. Книга про любов як всесвітню безмерну силу - і про людей, що прагнуть цієї сили всупереч всьому. Взагалі то, космічної фантастики в цій книзі хіба що половина об’єму - проте автор був чесним і назвав свій витвір не «фантастичним романом», а «романом-феєрією».
Дивовижна книга. Не просто подорож часом та простором - подорож собою. Подорож до відкриттів, знаходжень та набуттів. Здається, героїня моєї книги після довгих років сумнівів от-от народиться.
Я не читаю фантастику українською. Але ця книга була варта порушення правила.
P.S. Почему пост на украинском? Существует перевод этой книги на русский - «Звёздный корсар» - но читать её на русском я никак рекомендовать не могу, это ж минус пять к эффекту. А то и минус пятьдесят.
P.P.S. Как-то эта обложка подозрительно напоминает мой витраж...