Пост
Взагалі, по теорії російських приказок - абєщанава ждут трі года. Ото я пообіцяв, що напишу і написав би десь там у далекому 2014, звісно якщо ми переживемо 2012 з його футболами і кінцями кінців.
З вільні години в моєму дні, ноутбук за спиною і небажання діставатися дому (бачили б ви зараз ту Сторожницю) змусили мене засісти в одній кавярні у нашої любої "кавоварки" Дани.
Ранок почався надиво добре. Встав я за другими півнями мого будильнику, не за сьомими, як було вчора. Пішов, сказав пару слів в ефірі. До речі, я вже не боюсь мікрофона та й прямого ефіру взагалі. Люблю туди ходити. Хоч прокидатись доводиться о шостій ранку, проте атмосфера, яка там панує, того варта. Усі усміхнені, щось цікаве торочать, творчі.
А ще я дещо зрозумів. Зрозумів як люблю декотрих людей, людей у котрих вчора був День Народження, чи з котрими, вчора ж, до пізна переписувався в асі, людей з котрими пив каву і їв печенюшки в Неділю, людей з котрими ліпив суші. Ці всі люди напевно і є тією перепоною, котра не дозволяє мені звідси чухнути вже кілька років. Проте, можливо, я вже й знайшов свою половину, котра склалася з чудової персони в далекій і холодній для мене Росії та теплого вафельного міста в наче близькій Чехії. Якщо мені вдасться отримати хоча б один з тих шматків, я вже напевно не буду думати, просити порад чи сумніватися, довдеться брати квитки в нове життя. Хтось скаже пройде, забуде, чергова заморочка. Можливо той хтось і краще знає, можливо правий. Будемо - побачимо.
А ще я люблю своїх псів і котяру, яка, до речі, останнім часом занадто багато уваги віддає мені. Такого раніше не було, вона ж у нас королева =) Ці малі, все мені піднімають настрій, щоб вони не накоїли. Вчора наприклад (шкода не встиг засняти) всілися Лайф, Фозі і Тіна, як бабульки на лавиці і кудись вперто дивилися. Треба було бачити ці три попи =) І якщо ви не розумієте, що таке спражнє, щире кохання, то знайдіть і подивіться відео - Last minutes with Odin. Воно є й у мене вконтакті.
І звісно обожнюю своє сімейство. Ми останнім часом усі навтіь занадто щасливі і дружні. Останній раз зібралися були в Неділю ввечері на бабулін День Народження. То було дійство. Люблю це приємне попускалово в моїй сімї, типу "Ты чего-то очень толстая, но зато тепло наверно =)", "А ты лучше с зонтом в бурю не выходи, а то унесет на какое-то дерево да и не снимет никто, будут думать что ветка сухая =)" .
ЗЫ: Якийсь я щасливий =)
З вільні години в моєму дні, ноутбук за спиною і небажання діставатися дому (бачили б ви зараз ту Сторожницю) змусили мене засісти в одній кавярні у нашої любої "кавоварки" Дани.
Ранок почався надиво добре. Встав я за другими півнями мого будильнику, не за сьомими, як було вчора. Пішов, сказав пару слів в ефірі. До речі, я вже не боюсь мікрофона та й прямого ефіру взагалі. Люблю туди ходити. Хоч прокидатись доводиться о шостій ранку, проте атмосфера, яка там панує, того варта. Усі усміхнені, щось цікаве торочать, творчі.
А ще я дещо зрозумів. Зрозумів як люблю декотрих людей, людей у котрих вчора був День Народження, чи з котрими, вчора ж, до пізна переписувався в асі, людей з котрими пив каву і їв печенюшки в Неділю, людей з котрими ліпив суші. Ці всі люди напевно і є тією перепоною, котра не дозволяє мені звідси чухнути вже кілька років. Проте, можливо, я вже й знайшов свою половину, котра склалася з чудової персони в далекій і холодній для мене Росії та теплого вафельного міста в наче близькій Чехії. Якщо мені вдасться отримати хоча б один з тих шматків, я вже напевно не буду думати, просити порад чи сумніватися, довдеться брати квитки в нове життя. Хтось скаже пройде, забуде, чергова заморочка. Можливо той хтось і краще знає, можливо правий. Будемо - побачимо.
А ще я люблю своїх псів і котяру, яка, до речі, останнім часом занадто багато уваги віддає мені. Такого раніше не було, вона ж у нас королева =) Ці малі, все мені піднімають настрій, щоб вони не накоїли. Вчора наприклад (шкода не встиг засняти) всілися Лайф, Фозі і Тіна, як бабульки на лавиці і кудись вперто дивилися. Треба було бачити ці три попи =) І якщо ви не розумієте, що таке спражнє, щире кохання, то знайдіть і подивіться відео - Last minutes with Odin. Воно є й у мене вконтакті.
І звісно обожнюю своє сімейство. Ми останнім часом усі навтіь занадто щасливі і дружні. Останній раз зібралися були в Неділю ввечері на бабулін День Народження. То було дійство. Люблю це приємне попускалово в моїй сімї, типу "Ты чего-то очень толстая, но зато тепло наверно =)", "А ты лучше с зонтом в бурю не выходи, а то унесет на какое-то дерево да и не снимет никто, будут думать что ветка сухая =)" .
ЗЫ: Якийсь я щасливий =)