Броварські дюни. Марафон 3год. «Sex, Drugs and Rock&Roll»
За тиждень до гінки був у намаганнях остаточно захворіти, боліло горло і я плавав у роздумах: дивитися трасу Дюн, чи глянуть Бобрицю? Наче тре було на другий варіант, але там ще не народили остаточний трек траси. Ну, ок, поїхав на оглядовий в Бровари. Зразу стало ясно, що трасу покращили. Але мало місць для обгонів і на «пожрать». Для Юлі це ще складнувато таке їхати три години, тому вирішуємо, що вона буде підтримкою.
Старт. Мене в спину виштовхують в перший ряд, кажуть, що я норм зриваюсь з місця. Праворуч стоїть легендарний Євген Закора, мені аж честь ))))
Перше коло пролітає так, що нічого не можу згадати - просто валимо! В кінці кола мене накатує група Скімана і Ко, їх там п’ятеро чи більше, тут лише мікрогалявинка - зупиняюсь, бо далі є трохи вгору, там я їм заважатиму. І кожен з них так: «Спасибо, Ваня!!!» У них рубилово і дихати нема коли, а вони «спасіба», приємно))))) Проте, сідаю їм на хвіст і трошки страждаю.
На другому колі бачу попереду тих, хто від мене втік зі старту - Божкова, Колеснікова та Мазура. Хижо посміхаюсь - Мазур за одне -два коло викатає Іллю до вафельок і він буде мій, це я певен))) В кінці другого кола починаю оживати, піджирати і потрапляти в кущі. Ну як потрапляти…. На трасі є пару місць, де можна якось безпечно поїсти, якщо встигнеш вкластися в дві цілих і сімдесят дві сотих секунди. Їхаю я такий, жеру тюбик усілякого «Drugs»…. І тут раптом піщаний поворіт чорту в ріт! Оооо_О Кинути сміття - нєєє!!! - вивернути лише однією правою по піскам - Нєєєєє!!! Ну ок, кладемо його до кишені, піскуючи прямо в хащі, вовкам в пащі, врешті увертаюсь від нападу великого дерева, вскакую в яму, вистібуюсь, ліва нога в переднє колесо, але не через руль, бо встигаю її ж висмикнути вчасно - це ж бльть С_Воркси ціною в 2кг грошей!!!!
Десяток кілометрів почищеної, ідеально розміченої траси з пофарбованими пеньками. Де ще таке є?!
На ще одному піщаному повороті дико туплю і в мене впирається кілька чоловік. У значенні не кілька = сільодка, а штучок 3-4 гонців)))) Вибачте, я хотів перевірити кращу траекторію, но нєт)
Добираю Колеснікова. Але він ривками тікає. Все одно ривками добираю. Роблю вигляд, що хочу вперед. Не пускає, але чесно. Ок, згадуємо свою давню штуку. Тільки десь він забарюється - підганяю, підганяю, підганяю - врешті решт це виснажує психологічно))) На галявинці ми щось розговорилися і тут я помічаю, що він одну руку знімає з керма - попити чи поїсти. Тої ж миті я наступаю на тапки всіма силами і роблю ривок на 200м. Як в старі добрі часи:))
На підйомі доганяю Марину, вона посувається, я боюсь зачепити - пісок під колесами повзе - беру правіше - а тут сосна!!! Кора+обличчя - НАААА!!!! Дико смішно обом, я ще не обіймав дерева на підйомах))
Третє коло було з однією несподіванкою - ледве не впав у піщану яму, відштовхнувся від края за мить до. Чим відштовхнувся - ногою чи рукою ?! О_о. Потім розігнався занадто через місток, а там потім праворуч - максимум ручника і боком в поворот, проскочив, норм, але фотографуючих накрило пісочком, вибачте. Так само виходив з пісчаної широкої дорги - тоді мені аж очі затрусило((
Щербацький Андрій та Діма Фокус, вибачаюсь за те, що я вам сказав. По-перше, я не можу згадати, що саме я сказав, але Андрій каже, що листя на деревах пожовкло різко))) Ви мене підперли в не дуже зручний момент, я злякався. Сподіваюсь, сильно не завадив)
Прекрасні віражі - божественні елементи. Летиш, проходиш край двох дерев, а тут тобі третє поперек дороги - і ліктем об нього шкварк!!! І так кожного кола. Крім п’ятого. Дерево тоненьке і б’є дуже влучно. На п’ятому колі сталося непоправне - я був вже готовенький і відігрував час лише спусками+техніка. Ну і +3км\год в тому місці дало те, що боком я фігачив на дерево. Потім подумав, пустив гальма і обійшов його ззовні з надсвітовою швидкістю по листячку та кущам.
П’яте коло - то трошки несподіванка була. Відчув фізичний біль, коли сказали «ще коло!» Докатував його на легкому голодняку. Один тюбик торча дав би мені ще плюс 1 позицію вперед гарантовано. Але не подумав завчасно, крабчик, тому восьмий)
Маршали дуже підбадьорювали. Юля з водою на стартовій додавала сил.
Одна з кращих гонок-трас-організацій в Україні.
Спина впала в труси від втоми, руки не стоять, болять м’язи від дикої рульожки. Все інше норм, накатався, завтра ще Бобрицю їхать!))