Роздуми на філософські теми...
Жити значить любити.
Написавши цю фразу, задумалась, що цим насправді все й сказано. Все решта просто допоміжне, те, що не даю заскучати і забути смисл життя. Це як фраза про добро і зло: якби не було зла, ми б не знали, що таке добро.
Любов треба ставити на перший щабель життя. Одинокі вмирали нещасними. Бідні мало залишили слідів після себе на Землі, багаті, взагалі кажучи, також, бо на їх спадок знаходилося купа правнучатих прамлемінників, які розтягували його статок. Без подяки. Вчення філософів (яким жінки! зазвичай заважали) і монахів часто піддаються оскарженню. Хоч, тут варто визнати, філософи часто гідно проживали життя. У них, певно, була інша любов. Але мені здається, що ці люди не знали справжніх радощів життя. Кажуть матері, що найбільша радість -- це посмішка рідної дитини. Хіба вони це знали? Кажуть закохані, що найбільша радість -- іскорки від любові у коханих. Хіба вони це знали?
ПЕрвісні люди не вміли читати, рахувати, спершу й розмовляти. Але вони любили. Це почуття закладеною природою. Таке передається з покоління в покоління, як і "вміння" і "бажання" пити воду, їсти м"ясо й хліб.
Все відкрито вже до нас і для нас. І всі знання знаходяться всередині нас. Тільки той, хто не поважає себе, свою родину, рід і країну, здатен ігнорувати свою генетичну пам"ять. Кастанедівський "воїн" = безбатченко. Зараз для мене це поняття стає навіть образливим.
Варто задуматись над істинним змістом життя.
Написавши цю фразу, задумалась, що цим насправді все й сказано. Все решта просто допоміжне, те, що не даю заскучати і забути смисл життя. Це як фраза про добро і зло: якби не було зла, ми б не знали, що таке добро.
Любов треба ставити на перший щабель життя. Одинокі вмирали нещасними. Бідні мало залишили слідів після себе на Землі, багаті, взагалі кажучи, також, бо на їх спадок знаходилося купа правнучатих прамлемінників, які розтягували його статок. Без подяки. Вчення філософів (яким жінки! зазвичай заважали) і монахів часто піддаються оскарженню. Хоч, тут варто визнати, філософи часто гідно проживали життя. У них, певно, була інша любов. Але мені здається, що ці люди не знали справжніх радощів життя. Кажуть матері, що найбільша радість -- це посмішка рідної дитини. Хіба вони це знали? Кажуть закохані, що найбільша радість -- іскорки від любові у коханих. Хіба вони це знали?
ПЕрвісні люди не вміли читати, рахувати, спершу й розмовляти. Але вони любили. Це почуття закладеною природою. Таке передається з покоління в покоління, як і "вміння" і "бажання" пити воду, їсти м"ясо й хліб.
Все відкрито вже до нас і для нас. І всі знання знаходяться всередині нас. Тільки той, хто не поважає себе, свою родину, рід і країну, здатен ігнорувати свою генетичну пам"ять. Кастанедівський "воїн" = безбатченко. Зараз для мене це поняття стає навіть образливим.
Варто задуматись над істинним змістом життя.