Ювілей як привід до спомину
взятоhttp://www.l-ukrainka.name/uk/Gallery/LUkrainka.html
140-річчя від дня народження - дата пам’ятна. Цього року Леся Україна «заслужила» присвячені її творчості виставки в бібліотеках, поетичні читання, конкурси, академії і навіть балет «Лісова пісня» у виконанні артистів Донецького національного академічного театру опери та балету імені А. Б. Солов’яненка.
У театрі імені Івана Франка поставили виставу «Голгофа» за мотивами драматичних поем Лариси Косач «На полі крові». На Волині обіцяють видати ряд збірок, які б висвітлювали життєвий та творчий шлях Лесі Українки. На батьківщині Лесі, у місті Новоград-Волинський, було презентовано екскурсійний маршрут «Мала батьківщина Лесі Українки»...
Ще 21 жовтня 2010 року, Верховна Рада України ухвалила Проект Постанови «Про відзначення 140-річчя з дня народження видатної української поетеси, громадського діяча Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки)». Окрім усього вищеназваного, серед запланованих організаційним комітетом заходів зазначався ремонт музею Лесі Українки у Ялті. Водночас, не зважаючи на наближення ювілейної дати (25 лютого), досі не вжито жодних заходів з забезпечення ремонту музею Лесі Українки у місті Ялта. Влада Криму відмовляється здійснити ремонт музею за кошти місцевого бюджету. А Кабінет Міністрів України ані в 2010, ані в 2011 році не передбачив у Державному бюджеті необхідних на це коштів.
Так, сьогодні Лесі Українка стає об’єктом не лише літературознавчих, а й політичних дискусій. Вітчизняні можновладці змусили всю Україну помітити байдужість до безсумнівно авторитетних історичних постатей, які відіграли значну роль у формуванні культурного «багажу» нації, без яких «сьогодні» не відбулося б.
Дивується такій тенденції і Віра Агеєва. На її думку, святкування ювілею Лесі Українки на державному рівні просто відсутнє. «За моїми уявленнями, цей ювілей мав би проходити за участю перших осіб країни. Це проблема національної гідності, національної культури. Але все-таки післязавтра я їду до Луцька, а там дійсно велика програма святкувань і волиняни дійсно зробили багато для Лесі Українки. Мені приємно, що я їду туди не з пустими руками, а везу книжку. Але цей ювілей проходить зовсім не так, як би він мав пройти: ні нових вистав, ні нових книжок… І навіть цю було спонсовано українським фондом «Відродження». А такі книжки мали б випускатися в рамках державної підтримки», - вважає Агеєва.
Юлія Кондрацька, «Рідна країна»http://www.l-ukrainka.name/uk/Gallery/LUkrainka.html