Не такий страшний чорт, як його малютка..
Це - парк Навої.
Само весілля, на якому довелося побувати в суботу, було досить спокійним і велелюдним. Молоді прибули під оплески 200-300 гостей, звуки якихось народних інструментів й спів найманого лабуха. Молодий був в розшитому золотом халаті поверх куштюма й у чурбані (швиденько зняв потому). Молода, як ми й звикли, в білому платтєчку з довгим шлейфом. Тсьотся з функціями і повноваженнями ЗАГСа зареєструвала молодих замість аперитива до самого святкування. Прям посеред дійства їй розклали столик, на якому вона власне й зробила те, що мала. Далі молодих посадили за стіл на вишині і віддаленні. Напевно, щоб вони могли усіх бачити і не усіх чути.
Саме святкування проходило на дуже мальовничому острівку посеред озера у парку Алішера Навої, прям навпроти парламента. Думаю, місцеві депутати там частенько бувають.
Дістатися острівка можна невеликим, але крутим залізним містком, або човном.
Повертаючись до святкування, чомусь здивувала така традиція: той, хто задвигає тост, виходить на середину, потім танцює і всі йому в руку тицяють гроші. Наче-то для молодих. Спритна молода жіночка з близьких родичів оперативно потім видирає ці гроші в щойно відтанцювавшего і пхає їх в свою торбенцію. Уявіть, натовп тьоток молодого сказала тост, танцює весело так, вилазять люди з-за столів з пачками грошей (нагадую, найбільша банкнота 1000 сумів < 1 дол) і вкладають гроші в руки танцюючих. Всі радіють. Втім, традиції треба поважати. Ще одна цікавинка: час від часу повз столи проповзає вервиця родичів якоїсь однієї статі - кланяється біля кожного, мовчки питаючи, чи все гут. Обличчя, ммм, не те, щоб дуже щасливі. але так прийнято.
Решта - традиційно, питво-їство.
Втім, весілля починається не з реєстрації, а зранку, коли молодий збирає чоловіків і пригощає їх пловом зі своїх рук. Зазвичай приходить десь 600-1000 людей. Кожному!!! треба видати окрім цього ще й 5 лєпьошок (вважайте, невисокий каравай) з собою. На питання, як можна зробити стільки лєпьошок і плову, мені сказали, що випікають кілька днів до того, а плов просто нон-стоп крутять від самого ранку. Так і сказали, ну да, конвеєр, одні виходять, інші заходять. але це традиція. треба ж усіх запросити - родичів, знайомих, сусідів, співробітників (від кожного з двох родин, а то і не з двох).
Як сказав мій колега, батько кількох дорослих дітей, більшість своїх зобов'язань в житті він вже виконав: одружив сина (6000-7000 баків) і купив йому квартиру (4700), побудував дві хати для своїх малих онук, видав одну доньку заміж (сказав, що це набагато дорожче, ніж видати сина) і ще щось там зробив.
Чесно кажучи, я припухла. Коли батьки видають доньку заміж, вони повинні забезпечити її посагом (коври, матраси, меблі), а також усім зимовим й літнім одягом, щоб вистачило на декілька років. Також родина молодої повинна забезпечити усім одягом молодого, а також подарувати гарне вбрання його родичам. В опшем, перераховувати й перераховувати. Сума грошей витикає в щось неймовірне.
на питання, блін, а якщо грошей немає? мені спокійно сказали, знач треба займати в когось. всі займають, а потім віддають. свято мого внутрішнього сарказму згасло "в зародку", бо люди сказали, ну да, ну важко, але "так треба, така традиція".. і що ти тут скажеш?!
п.с. мдя :) нас знов всіх запрошено на весілля. на 16е. одружується наш охоронець. отак от. цукерок "Вечірній Київ" більше не залишилося.