(no subject)

[shkulyator]

Дивилися з дружиною відео про розстріляну колону наших десантників. Вистачило половини. Вимкнув. Дружина пішла плакати у іншу кімнату, а я залишився сидіти перед монітором з зціпленими зубами. Було страшно але не від вигляду крові, а від розуміння того, що декілька хвилин тому були живі хлопці, а тепер ти дивишся на їх понівечені тіла через безстрастний об'єктив камери, яку тримає їх вбивця. Війна ще нікого не зробила людянішим, але фотографуватись коло пошматованого тіла з радісною посмішкою і викладати світлину в якості головної може тільки маніяк або моральна покруч. Це не люди, це скажені потвори яких потрібно просто винищувати. Хлопці, братики, лупаште їх без жалю, нехай сльози матерів, вдів та сиріт відільються у кулі, а прокльони матерів нехай рвуть шрапнеллю на шмаття всіх цих асвабадітєлєй, манкуртів та інших кізяків. Єдине добре, що вони можуть зробити для нашої країни - стати перегноєм на полі.
А "доблєсному" кацапському вояку бажаю повернутись додому. Без рук, без ніг, обмилком. І щоб коли він загинатиметься з голодухи на свою інвалідську подачку, Вєликая Рассєя шепотіла йому на вухо масними губами чинуш: Мы вас туда не посылали...