Mar 18, 2006 21:23
так само як і раніше ніхуя не поважаю самовбивць. точніше, не так. не поважаю, проте багато в чому розумію. я розумію, що є причини, які привели їх до таких вчинків. розумію, що є в цьому їбаному житті багато хуйні. є, і не заперечуйте. і вся ця хуйня по-різному впливає на кожного із нас. от в цьому і є різниця. ми. всі ми різні. і у кожного із нас різна реакція на речі, які намагаються нас нагнути. хаха. багато хто каже що їбашать насмерть себе лише слабаки. лише ті, хто не здатен боротись із обставинами. хто не здатен на це все покласти хуя.
а коли хуй уже і так покладений на все, на що його вистачило? що, коли його не вистачає більш ні на що? що, якщо хуй у когось тільки один (а то і взагалі нема)? знаєте, всі хоробрі, сидячи при ахуєнному настрої і житті, наїдяні, одягнені, в теплі і якомусь там примітивному затишку, розповідати, немов самовбивці - це повні нездари, не здатні ні що, волі у них немає і порішити з собою - простіше простішого - набагато тяжче вийти із тяжких обставин. не надто банально це все? справді ж, не всім живеться так солодко як нам. є у людей проблеми, які вам навіть не снилися. і почувши про які ви б зпершу розсміялися. потім почали б розуміти. далі - співчувати. а потім - намагатись допомогти людині. чого всім і бажаю. не будьте осторонь.