НОВАСТІ С ПЄРЄДАВОЙ!!!
ну шо ж, давно я сюди не писав, а зараз от трапилась така подія шо не можу не написати.
накатаю я дліннючу гадость, і не всуну її під кат. хто захоче, той не вдавиться :)
що було десь з місяць тому (трохи менше, хз):
як завжди, сидимо в піцерії, квасимо пиво. як завжди, я, Медлей і ще купа падонків. як, завжди, в гавно (ну таке, діло житєйське). в якихось єбенях дістався роботи, заночував тут. зранку поїхав в КПІ, на опохмєл. коротше кажучи, як завжди. посидів у Васі, зібрався їхати додому, в Умань. трохи підлікуватись, відійти від цього життя ніякого (хоча і непомірно веселого, трешнячого та угарного). думаю: "по дорозі запетляю в їдальню, пожру щось на дорожку". зайшов, натевкався, мов свиня. після столової в кишені - біля 30грн. типу 25 на маршрутівку, решта на пивко в дорогу. відмінно. :) не пройшов я і десятка метрів від харчівні тої студентської, дзвінок в трубу. чую - bloodhound gang, значить невідомий номер. підіймаю слухавку. "Альо, Рока?" - "Так." - "Це Петро" (однокласник мій, свого часу його два рази вигнали із КПІ, він тоді поїхав назад, в зад, тобто в Умань) - "Так от, Рока, ти чим займаєшся і де ти?" - "Збираюсь їхати зараз додому / в КПІ" - "А я приїхав в Київ не тиждень, ідемо зустренемось, по пивку вип'єм, та й поїдеш додому." думаю: "ну хулє, пляшечки на дві лавандоса ще є, можна і з Петром зустрітись, не бачились давно ж." кажу: "ок, підходь в піцерію, ща там буду". зайшов, чекаю. приходить Петро, Артем. ну випили по бокальчику, по другому (а я ж сьодні вже похмелився, та ще нажерся <їжі>, немов свиня), не відчуваю я кайфу того пива (кайф його відчуваю коли п'яний стаю потроху). випили ще. о, мені стає харашо. і тут, як завжди, до мене прийшла просто геніальна ідея (якщо ідеї, вигадані мною, приправлені спиртним, вони завжди геніальні). вирішив я шо ну нахуй ту Умань, не поїду я туди сьодні. краще зі старими друзями посиджу, погалдю. сидим, галдим. пиво піджима в той самий пузир. ну шо, Петь, пішли посцимо. пішли. в парашу - черга. мені то похуй, почекав би. а Петро кричить, мовляв пішли на вулиці відільєм, я вже сьодні там сцяв.ну пішли. виходим, і майже біля самого в ходу в піцерію дзюрим. у затінку, вірніш в тіні. нормально так мочимось, Петро мені зачісує якийсь анекдот. не вспів він мені його дооповісти, не вспів я хуй сховати в штані. чую - ззаду лізе якась мразь. розвертаюсь, а мразі тих аж дві, і одна їбашить в мене світлом свохо ліхтарика. мусора. думаю: "БЛЯТЬ, попався! це ж зараз приведуть в якусь хуйню, проб'ють документи, а я не прописаний ніде. і армія. піздєц. і грошей нема шоб дати їм аби від'блись." підходять. молоооді такі, дітки прям. кажуть:"друбне хуліганство, стаття така-то". "шо, рібяткі, документи є?" "аякже, є - на" - фтикають в захалявне крєо із нашими серійниками. "так, діставайте шо в кишенях" - на. втинули. добре шо мобло не дістав своє, бо у мене там вирублений пін-код, а якби врубити, то я єбу який він. Петра таки змусили ребутнути мобло. "тааак, но шо ж рібяткі, десь вчитесь/працюєте?" Петро: "ні/ні" Я "вигнали/працюю, але не рахуюсь там". "яяясно. ну ж з вами робити? дрібне хуліганство - то ніч в каталажці плюс два мінімуми - дрібне хуліганство" я:"згоден, винні" - "а чого тут сците" Петро:"та в піцерії черга довгуща, а нас приспічило..." АСАВ:"ех, хлопці, ну ви ж знаєте шо так нізя" ми:"ну тепер будемо точно знати" мєнти:"лана чешіть звідси і шоб ми вас біше не бачили!" ми, окрилені щастям, полинули далі їбенити пойло. :) незабаром підійшли Вася, Марина, Паша Патлатий, його дівка. нічо так сидим. пиво лізе, немов вода. відмінно! в мене вже мутніє свідомість. нормал значить. роздупляюсь - переді мною сидить якась симпатична білявка і її страшненька чорнява подруга. думаю "ахуєть дайтє двє". (як я потім дізнався, тих дівчат Петро привів із сусіднього столику, побившись об заклад і Патлатим на пиво) так от. я, синє тіло, шо ледь слова базікає, почало залівать (якщо це можна так назвати. хоча, можна, тоді я міг тіки залівать, адже я був однією шмарклею великою. такою об'ємною, проте рідкою і прозорою, що аж наскрізь просвітлювалась). як я потім дізнався, я таки довго-предовго розказував дівчинці, як я вона мені подобається. ще якісь там компліменти намагавсь вичавити. потім те вподобання переросло в кохання, я зізнався дівчині в коханні і вимагав її номер толефону. ех, бідна першокурсниця... :) далі - туман, а правильніше кажучи - повна пітьма. роздупляюсь хз де, біля мене мусор, провідниця (чи шо вона там в метро ходить в червоній шапочці?), поруч - зачинені нахуй двері до метро. а мені синьому то шо? - ломлюсь туди. а хуй там. мєнт кричить "метро зачинено вже! це лісова! іди якусь маршрутівку шукай!" думаю:"ок" вийшов, питаю у рідкісних перехожих: де тут маршрутки? - вони їбуть. лана думаю, сукі, сам дійду в місто. пішов. іду - ліси, ліси, траса, ліси. а воно ше й так хуйово, ці дурні отходняки, та ще й мороз -15 по батющці Цельсію. ну, це хоч мене якось трима на ногах. іду далі. хз, дохуя ішов. мене наздоганяє якийсь таксіла, каже "сідай, підкину". сідаю, їдемо в тому ж напрямку, куди я ішов. проїхали хз скіки км, висаджує. я, чемний блять, збираю до купи всі свої 5грн дрібнотою, хочу дати доброму дядьку. він не взяв. далі йду пішки. бачу - хатки якісь. думаю: "о, заїбца, Київ починається". підхожу до "києва" поближче, бачу таку біленьку прямокутну табличку, а на ній "БРОВАРИ". думаю, йопт, якесь передмістя мабуть, зараз і Київ буде. іду. по дорозі в мене вспливають якісь асоціації із цими самими Броварами. і все, що я колись про них чув - це та сама ракета наших захисників Вітчизни, що йобнула в будинок, де жили ні в чому не повинні люди. темні хати довкола. моя дурнувата макітра збагнула, що щось тут не так (нарешті!). телефоную Васі. за другу ночі вже. "Васю, шо за хуйня ці Бровари?" - "Та хз, якесь містечко під Києвом." - "Ладно, надобраніч." збагнув я, шо може варто піти в іншу сторону. розвертаюсь, проходжу десяток метрів. там вже інша табличка, синього вже кольору. і там білими буквами майорить "КИЇВ - 20КМ". "йоптаа! ахуєть, ото я петляща тварюка!" - думаю я. бачу - стоять якісь дві газєльки. підхожу. "мужики, не підкинете до Києва?" - "Ми не туди їдем, атвалі." лана хуй з вами думаю. іду. знову ліси та траса. і холодіна така шо пиздець. трохи йшов, трохи біг, аби зігрітись. намагався тормознути якусь тачку - хуй хто стає. так і йшов далі. довго йшов. бачу - якась автозаправка, а біля неї - цілодобив супер маркет. ахуєна. зайшов, за касою на стільчику спить продавець, трохи проаворуч - заправщик, а десь далі, в єбенях, на стільчику залипає охоронець. взяв пива, горішків і цигарок. став і нахабно п'ю, прямо біля стійки, де каса. гендель влаштував собі йопт. :) стою гріюсь і п'ю горячітільне пиво. продавець на мене забив і запліп далі втикати свої порнографічні сни. дожав пиво, вийшо покурив. повертаюсь, ще трохи постояв, погрівся. набрався нахабності (додумався ж блять!), підхожу до охоронця, кажу "дай мені плз якийсь стільчик, я тут позалипаю до ранку:)" він каже "ти шо ахуєл? і так тут втикаєш уже дохуя! пиздуй!" ну і попиздував я. пройшов ще кілька км, новий гендель. уже нема ні лв на нього, ніхуя. та і похуй, він всеодно зачинений був. продовжую екскурсію туром "київ - бровари". довго ще я екскурсував, аж бачу - рельси. заіпцом, гадаю, метро знач! справді, то була та сама лісова. зарулюю в перехід. там не тепліше, ніж на вулиці, проте вітрюган не дме. стою. п'ята година. вже все музло прослухав шо було в моблі (аж дві пісні!, проте слухав раз 10:) "холодно блять! грітись треба!" - гадаю я. відкриваю наплічник. а там така вся скуйовджена і потріпана книжка "Панк-рок от А до Я". ахуєть. перевернув смітник, висипав сміття (його там майже не було, адже ввечері прибрали видимо) (ще й блять і чиїсь зелені шмарклі вліз:)))) нарвав паперу, висипав у смітник, підпалив. тліє, димить теплим, проте піздєц їдким димом. грію руки. теплееенько :) висипав на підлогу, раштками погрів ноги. нормал наче. проте весь перехід не проглядається - диму дохуя і нікуди він не виходить, бо вихід там тіки один, протягу нема. ну нічо, стою кашляю. стоячи, заліп під стінкою. десь о шостій підійшла купка бабок (і ще якась молода дівка, про неї нижче по тєксту) і почали вони голосити, аби вже відчиняли метро. хвалин за п'ятнадцять його все-таки відчинили. заліз я в метро. сижу, тремтячи зрозуміло від чого. обіймаю наплічник. підходить та сама дівка, білявка така (фарбована), на пиці не надто страшна, проте коли відкриє рота, стає видно ті кривущі зуби, фе! але це таке, суть не в тім. стає наді мною, мовить: "ізвєні, пацан. нє падумай шо я навісаю, нічо такова. проста я вот сматрєла на твой шип в губє, і вот міня асєніла. как же пацани брєютца, када у ніх проколотая губа?" кажу: "а вони не голяться! ходять отакі бородаті як я!" дівка: "да нєєєє! какта ж брєютца!" я: "та не заважає воно абсолютно!" - кладу на неї хуй і згинаюсь далі в третю погибель. відлипла. приїхав на арсенальну, завалив в офіс, поспав біля двох годинок. поїхав в кпі, зустрівсь з Васею, Артемом. поржали зі вчорашнього, всі зійшлись на думці шо я апьоздал яких ше світ не бачив. :) а руки у мене від того диму були такі жовті, шо ще біля тижня я їх відмивав. :) стрельнув грошей на маршрутівку і попетляв додому.
приїхав туди ніякий, заліг спати і проспав дооохуя годин. вдома жилось заїбцом, абсолютне хуєпінаніє, постійна шарова їжа (в необмеженій кількості). (круто готувати їжу, коли є з чого і є де!) тому я часто себе балував харчами. :) біля тижня вдома не пив абсолютно нічого спиртного! (і це при тому що я майже рік щодня пив не менше літра пива). потім якось вечерком вирішили ми з мамою хильнуть пивка (я - пивка, вона - ромколи). ох жеж мене той літрас розгріб! заснув сидячи. :) відвик, думаю, непорядок! тому на день Валентина нажерся як собака (до речі, я ж Валентинович! такшо наступного разу вимагайте у мене могар))) шо ж, бухали у Дєні, у нього на кухні підлога з підігрівом. ахуєнно так, я вирішив шо там можна щкарпетки сушити. :) коротше кажучи, горілка і пиво - ето наше всьо. :) що я робив вдома? - та тупо втикав в ящик. 30 з гаком каналів, і кром - гавно. фу бля. рятував пургєнчик в муз.центрі. почалась олімпіада, тож я не злазив з Євроспорту, ше втикав діскавері, енімал пленет (одного разу так проникся шо аж почав мріяти про власну клініку та притулок для тваринок)))) а ще прочитав вдома "spirit of 69". ну от. потім ще випив за від'їзд по пивку із Санею і усьо.
приїхав в Київ, тут Монк уже намутив житло. так що тепер я не бомж :) живем на м.Святошин. гаряча вода - повний анлім. як сказав Монк, "можна коней купати". залишилось знайти коней. ау, коні довгоногі, хочте купатись? :) вимиєм, висушим і виїбем. :) проте поки що у нас нема там ні компа, ні музла, ні тєліка. лише чотири стіни, лампочка в стелі і ліжко двоспальне. :) так от тепер нам там нєх робити, тому ми жремо (перші дн охуєвали, шо можна їсти на шару і самим готувати, в нас аж не лізло))) так що холодними зимніми вечорами ми сидимо і читаємо книжки, єбеним шахами в шашки, і т.п. (ой, уже ж і зима скінчилась) скоро Монка на скейтборд поставимо :)))) цікаво, як він із пивом там втримається? :) ну ото таке
а ще нас на днях не впустили до Барв. піздєц блять фейс-контроль. єбу! ну не емо ми, ну не поп-панки. ну і хуй? шо ми блять єбла прийшли бити там чи шо? ну і хуй. барви завжди були гавном.
і ше на днях були в Рингу. на #####. наслемився в таке гавно шо тіки сьодні крепотура трохи пустила. :) концерт - угар, звичайно, проте шось не сподобались мені ніхто, окрім Nu Fuel та Х-ray. пророки грали не те, що було на початку літа. ну не той вже склад, не ті пісні. не те, коротше кажучи. дієзи взагалі хзхз. мясо мясом. слемитись - пайдьод. і ніібьод.
ну і головна новина, яка засадила в мене оце вночі адреналіну, що я аж не спав стільки, а оце сидів топтав цей пост :))
оце треба було злити деяку інфу на паблік, захожу. бачу - папка "міс фіот". думаю, завантажу парочку фоток, втикну шо ж там за кози в цьому році катіруютца. відкриваю одну. бачу - Юлька, дівка мого колишнього однокімнатника, подруга моєї колишьньої Катьки. думаю "ахуєть! Юлька катіруєтца аднака!"
на решті фоток - дохуя знайомих, одногрупників, друзів, так сказать.
дещо засмутило мене те, що про отаке от я дізнався лише випадково втрапивши в цю папку на пабліку...
дивлюс - на фтоках майже всі наші. подумалось, що я тепер уже певно не вхожу до "наших". в принципі, правильно.... ну й похуй хуй з ним! :))) шо пройшло те пройшло і що я проїбав - то я проїбав власноруч. :) такщо ніібьод. :)
і ващє похуй шо я ніч не спав, шо у мене гланди в горлі болять і горло загалом, похуй шо якогось хуя башка тріщала весь день. того завтра(сьодні) - БРТ! такшо вечерком на пиво а потім на пого! =)
а ще я дуже за вами всіма скучив.
за всіма (без винятку)
всіх блять обнімаю, цілую в засоси зі своїм перегаром
кохайте мене, бо ви того варті!
зі. блять якийсь емо-фінал. :) типу любоф, соплі і всяка така хуйня. :) нахуй
fuck emo, амінь! :)
накатаю я дліннючу гадость, і не всуну її під кат. хто захоче, той не вдавиться :)
що було десь з місяць тому (трохи менше, хз):
як завжди, сидимо в піцерії, квасимо пиво. як завжди, я, Медлей і ще купа падонків. як, завжди, в гавно (ну таке, діло житєйське). в якихось єбенях дістався роботи, заночував тут. зранку поїхав в КПІ, на опохмєл. коротше кажучи, як завжди. посидів у Васі, зібрався їхати додому, в Умань. трохи підлікуватись, відійти від цього життя ніякого (хоча і непомірно веселого, трешнячого та угарного). думаю: "по дорозі запетляю в їдальню, пожру щось на дорожку". зайшов, натевкався, мов свиня. після столової в кишені - біля 30грн. типу 25 на маршрутівку, решта на пивко в дорогу. відмінно. :) не пройшов я і десятка метрів від харчівні тої студентської, дзвінок в трубу. чую - bloodhound gang, значить невідомий номер. підіймаю слухавку. "Альо, Рока?" - "Так." - "Це Петро" (однокласник мій, свого часу його два рази вигнали із КПІ, він тоді поїхав назад, в зад, тобто в Умань) - "Так от, Рока, ти чим займаєшся і де ти?" - "Збираюсь їхати зараз додому / в КПІ" - "А я приїхав в Київ не тиждень, ідемо зустренемось, по пивку вип'єм, та й поїдеш додому." думаю: "ну хулє, пляшечки на дві лавандоса ще є, можна і з Петром зустрітись, не бачились давно ж." кажу: "ок, підходь в піцерію, ща там буду". зайшов, чекаю. приходить Петро, Артем. ну випили по бокальчику, по другому (а я ж сьодні вже похмелився, та ще нажерся <їжі>, немов свиня), не відчуваю я кайфу того пива (кайф його відчуваю коли п'яний стаю потроху). випили ще. о, мені стає харашо. і тут, як завжди, до мене прийшла просто геніальна ідея (якщо ідеї, вигадані мною, приправлені спиртним, вони завжди геніальні). вирішив я шо ну нахуй ту Умань, не поїду я туди сьодні. краще зі старими друзями посиджу, погалдю. сидим, галдим. пиво піджима в той самий пузир. ну шо, Петь, пішли посцимо. пішли. в парашу - черга. мені то похуй, почекав би. а Петро кричить, мовляв пішли на вулиці відільєм, я вже сьодні там сцяв.ну пішли. виходим, і майже біля самого в ходу в піцерію дзюрим. у затінку, вірніш в тіні. нормально так мочимось, Петро мені зачісує якийсь анекдот. не вспів він мені його дооповісти, не вспів я хуй сховати в штані. чую - ззаду лізе якась мразь. розвертаюсь, а мразі тих аж дві, і одна їбашить в мене світлом свохо ліхтарика. мусора. думаю: "БЛЯТЬ, попався! це ж зараз приведуть в якусь хуйню, проб'ють документи, а я не прописаний ніде. і армія. піздєц. і грошей нема шоб дати їм аби від'блись." підходять. молоооді такі, дітки прям. кажуть:"друбне хуліганство, стаття така-то". "шо, рібяткі, документи є?" "аякже, є - на" - фтикають в захалявне крєо із нашими серійниками. "так, діставайте шо в кишенях" - на. втинули. добре шо мобло не дістав своє, бо у мене там вирублений пін-код, а якби врубити, то я єбу який він. Петра таки змусили ребутнути мобло. "тааак, но шо ж рібяткі, десь вчитесь/працюєте?" Петро: "ні/ні" Я "вигнали/працюю, але не рахуюсь там". "яяясно. ну ж з вами робити? дрібне хуліганство - то ніч в каталажці плюс два мінімуми - дрібне хуліганство" я:"згоден, винні" - "а чого тут сците" Петро:"та в піцерії черга довгуща, а нас приспічило..." АСАВ:"ех, хлопці, ну ви ж знаєте шо так нізя" ми:"ну тепер будемо точно знати" мєнти:"лана чешіть звідси і шоб ми вас біше не бачили!" ми, окрилені щастям, полинули далі їбенити пойло. :) незабаром підійшли Вася, Марина, Паша Патлатий, його дівка. нічо так сидим. пиво лізе, немов вода. відмінно! в мене вже мутніє свідомість. нормал значить. роздупляюсь - переді мною сидить якась симпатична білявка і її страшненька чорнява подруга. думаю "ахуєть дайтє двє". (як я потім дізнався, тих дівчат Петро привів із сусіднього столику, побившись об заклад і Патлатим на пиво) так от. я, синє тіло, шо ледь слова базікає, почало залівать (якщо це можна так назвати. хоча, можна, тоді я міг тіки залівать, адже я був однією шмарклею великою. такою об'ємною, проте рідкою і прозорою, що аж наскрізь просвітлювалась). як я потім дізнався, я таки довго-предовго розказував дівчинці, як я вона мені подобається. ще якісь там компліменти намагавсь вичавити. потім те вподобання переросло в кохання, я зізнався дівчині в коханні і вимагав її номер толефону. ех, бідна першокурсниця... :) далі - туман, а правильніше кажучи - повна пітьма. роздупляюсь хз де, біля мене мусор, провідниця (чи шо вона там в метро ходить в червоній шапочці?), поруч - зачинені нахуй двері до метро. а мені синьому то шо? - ломлюсь туди. а хуй там. мєнт кричить "метро зачинено вже! це лісова! іди якусь маршрутівку шукай!" думаю:"ок" вийшов, питаю у рідкісних перехожих: де тут маршрутки? - вони їбуть. лана думаю, сукі, сам дійду в місто. пішов. іду - ліси, ліси, траса, ліси. а воно ше й так хуйово, ці дурні отходняки, та ще й мороз -15 по батющці Цельсію. ну, це хоч мене якось трима на ногах. іду далі. хз, дохуя ішов. мене наздоганяє якийсь таксіла, каже "сідай, підкину". сідаю, їдемо в тому ж напрямку, куди я ішов. проїхали хз скіки км, висаджує. я, чемний блять, збираю до купи всі свої 5грн дрібнотою, хочу дати доброму дядьку. він не взяв. далі йду пішки. бачу - хатки якісь. думаю: "о, заїбца, Київ починається". підхожу до "києва" поближче, бачу таку біленьку прямокутну табличку, а на ній "БРОВАРИ". думаю, йопт, якесь передмістя мабуть, зараз і Київ буде. іду. по дорозі в мене вспливають якісь асоціації із цими самими Броварами. і все, що я колись про них чув - це та сама ракета наших захисників Вітчизни, що йобнула в будинок, де жили ні в чому не повинні люди. темні хати довкола. моя дурнувата макітра збагнула, що щось тут не так (нарешті!). телефоную Васі. за другу ночі вже. "Васю, шо за хуйня ці Бровари?" - "Та хз, якесь містечко під Києвом." - "Ладно, надобраніч." збагнув я, шо може варто піти в іншу сторону. розвертаюсь, проходжу десяток метрів. там вже інша табличка, синього вже кольору. і там білими буквами майорить "КИЇВ - 20КМ". "йоптаа! ахуєть, ото я петляща тварюка!" - думаю я. бачу - стоять якісь дві газєльки. підхожу. "мужики, не підкинете до Києва?" - "Ми не туди їдем, атвалі." лана хуй з вами думаю. іду. знову ліси та траса. і холодіна така шо пиздець. трохи йшов, трохи біг, аби зігрітись. намагався тормознути якусь тачку - хуй хто стає. так і йшов далі. довго йшов. бачу - якась автозаправка, а біля неї - цілодобив супер маркет. ахуєна. зайшов, за касою на стільчику спить продавець, трохи проаворуч - заправщик, а десь далі, в єбенях, на стільчику залипає охоронець. взяв пива, горішків і цигарок. став і нахабно п'ю, прямо біля стійки, де каса. гендель влаштував собі йопт. :) стою гріюсь і п'ю горячітільне пиво. продавець на мене забив і запліп далі втикати свої порнографічні сни. дожав пиво, вийшо покурив. повертаюсь, ще трохи постояв, погрівся. набрався нахабності (додумався ж блять!), підхожу до охоронця, кажу "дай мені плз якийсь стільчик, я тут позалипаю до ранку:)" він каже "ти шо ахуєл? і так тут втикаєш уже дохуя! пиздуй!" ну і попиздував я. пройшов ще кілька км, новий гендель. уже нема ні лв на нього, ніхуя. та і похуй, він всеодно зачинений був. продовжую екскурсію туром "київ - бровари". довго ще я екскурсував, аж бачу - рельси. заіпцом, гадаю, метро знач! справді, то була та сама лісова. зарулюю в перехід. там не тепліше, ніж на вулиці, проте вітрюган не дме. стою. п'ята година. вже все музло прослухав шо було в моблі (аж дві пісні!, проте слухав раз 10:) "холодно блять! грітись треба!" - гадаю я. відкриваю наплічник. а там така вся скуйовджена і потріпана книжка "Панк-рок от А до Я". ахуєть. перевернув смітник, висипав сміття (його там майже не було, адже ввечері прибрали видимо) (ще й блять і чиїсь зелені шмарклі вліз:)))) нарвав паперу, висипав у смітник, підпалив. тліє, димить теплим, проте піздєц їдким димом. грію руки. теплееенько :) висипав на підлогу, раштками погрів ноги. нормал наче. проте весь перехід не проглядається - диму дохуя і нікуди він не виходить, бо вихід там тіки один, протягу нема. ну нічо, стою кашляю. стоячи, заліп під стінкою. десь о шостій підійшла купка бабок (і ще якась молода дівка, про неї нижче по тєксту) і почали вони голосити, аби вже відчиняли метро. хвалин за п'ятнадцять його все-таки відчинили. заліз я в метро. сижу, тремтячи зрозуміло від чого. обіймаю наплічник. підходить та сама дівка, білявка така (фарбована), на пиці не надто страшна, проте коли відкриє рота, стає видно ті кривущі зуби, фе! але це таке, суть не в тім. стає наді мною, мовить: "ізвєні, пацан. нє падумай шо я навісаю, нічо такова. проста я вот сматрєла на твой шип в губє, і вот міня асєніла. как же пацани брєютца, када у ніх проколотая губа?" кажу: "а вони не голяться! ходять отакі бородаті як я!" дівка: "да нєєєє! какта ж брєютца!" я: "та не заважає воно абсолютно!" - кладу на неї хуй і згинаюсь далі в третю погибель. відлипла. приїхав на арсенальну, завалив в офіс, поспав біля двох годинок. поїхав в кпі, зустрівсь з Васею, Артемом. поржали зі вчорашнього, всі зійшлись на думці шо я апьоздал яких ше світ не бачив. :) а руки у мене від того диму були такі жовті, шо ще біля тижня я їх відмивав. :) стрельнув грошей на маршрутівку і попетляв додому.
приїхав туди ніякий, заліг спати і проспав дооохуя годин. вдома жилось заїбцом, абсолютне хуєпінаніє, постійна шарова їжа (в необмеженій кількості). (круто готувати їжу, коли є з чого і є де!) тому я часто себе балував харчами. :) біля тижня вдома не пив абсолютно нічого спиртного! (і це при тому що я майже рік щодня пив не менше літра пива). потім якось вечерком вирішили ми з мамою хильнуть пивка (я - пивка, вона - ромколи). ох жеж мене той літрас розгріб! заснув сидячи. :) відвик, думаю, непорядок! тому на день Валентина нажерся як собака (до речі, я ж Валентинович! такшо наступного разу вимагайте у мене могар))) шо ж, бухали у Дєні, у нього на кухні підлога з підігрівом. ахуєнно так, я вирішив шо там можна щкарпетки сушити. :) коротше кажучи, горілка і пиво - ето наше всьо. :) що я робив вдома? - та тупо втикав в ящик. 30 з гаком каналів, і кром - гавно. фу бля. рятував пургєнчик в муз.центрі. почалась олімпіада, тож я не злазив з Євроспорту, ше втикав діскавері, енімал пленет (одного разу так проникся шо аж почав мріяти про власну клініку та притулок для тваринок)))) а ще прочитав вдома "spirit of 69". ну от. потім ще випив за від'їзд по пивку із Санею і усьо.
приїхав в Київ, тут Монк уже намутив житло. так що тепер я не бомж :) живем на м.Святошин. гаряча вода - повний анлім. як сказав Монк, "можна коней купати". залишилось знайти коней. ау, коні довгоногі, хочте купатись? :) вимиєм, висушим і виїбем. :) проте поки що у нас нема там ні компа, ні музла, ні тєліка. лише чотири стіни, лампочка в стелі і ліжко двоспальне. :) так от тепер нам там нєх робити, тому ми жремо (перші дн охуєвали, шо можна їсти на шару і самим готувати, в нас аж не лізло))) так що холодними зимніми вечорами ми сидимо і читаємо книжки, єбеним шахами в шашки, і т.п. (ой, уже ж і зима скінчилась) скоро Монка на скейтборд поставимо :)))) цікаво, як він із пивом там втримається? :) ну ото таке
а ще нас на днях не впустили до Барв. піздєц блять фейс-контроль. єбу! ну не емо ми, ну не поп-панки. ну і хуй? шо ми блять єбла прийшли бити там чи шо? ну і хуй. барви завжди були гавном.
і ше на днях були в Рингу. на #####. наслемився в таке гавно шо тіки сьодні крепотура трохи пустила. :) концерт - угар, звичайно, проте шось не сподобались мені ніхто, окрім Nu Fuel та Х-ray. пророки грали не те, що було на початку літа. ну не той вже склад, не ті пісні. не те, коротше кажучи. дієзи взагалі хзхз. мясо мясом. слемитись - пайдьод. і ніібьод.
ну і головна новина, яка засадила в мене оце вночі адреналіну, що я аж не спав стільки, а оце сидів топтав цей пост :))
оце треба було злити деяку інфу на паблік, захожу. бачу - папка "міс фіот". думаю, завантажу парочку фоток, втикну шо ж там за кози в цьому році катіруютца. відкриваю одну. бачу - Юлька, дівка мого колишнього однокімнатника, подруга моєї колишьньої Катьки. думаю "ахуєть! Юлька катіруєтца аднака!"
на решті фоток - дохуя знайомих, одногрупників, друзів, так сказать.
дещо засмутило мене те, що про отаке от я дізнався лише випадково втрапивши в цю папку на пабліку...
дивлюс - на фтоках майже всі наші. подумалось, що я тепер уже певно не вхожу до "наших". в принципі, правильно.... ну й похуй хуй з ним! :))) шо пройшло те пройшло і що я проїбав - то я проїбав власноруч. :) такщо ніібьод. :)
і ващє похуй шо я ніч не спав, шо у мене гланди в горлі болять і горло загалом, похуй шо якогось хуя башка тріщала весь день. того завтра(сьодні) - БРТ! такшо вечерком на пиво а потім на пого! =)
а ще я дуже за вами всіма скучив.
за всіма (без винятку)
всіх блять обнімаю, цілую в засоси зі своїм перегаром
кохайте мене, бо ви того варті!
зі. блять якийсь емо-фінал. :) типу любоф, соплі і всяка така хуйня. :) нахуй
fuck emo, амінь! :)