нічого так треба
багато з того, що є для нас важливим, не приходить так просто. це треба роками збирати в собі, виховувати й опікувати; часом це вимагає немалих зусиль, але завжди віддячується. мова передовсім про різні наші вміння, але й про настрої, відчування також. досі дивуюся легкості деяких людей і їхнім бажанням тою легкістю ділитися. це як пустити когось до своєї бібліотеки й ділитися книжками, але значно вагоміше, бо те, що люди можуть передати одне одному емоційно, в жодну форму, навіть художню, не втілюється. тепер знаю, що та легкість - це так само щоденна праця над собою, і за це знання я найбільше вдячна.
а збирання вже саме по собі важливе. це дає нам шанс на ту радість, як сьогодні в мене при розгляданні однієї ялинки: серед безлічі її прикрас були такі, що вилиняли від того, що довгий час прикрашали ялинку на вулиці, деякі, давніші, схожі на ті, що є і в моїх батьків, а ще багато ангеликів - зроблених руками чи привезених із різних країн, а потім подарованих саме цьому дому. а ще трохи лишилось горіхів. це також допомагає нам бути тут легко, просто тут бути і відчувати, що ти є.
а збирання вже саме по собі важливе. це дає нам шанс на ту радість, як сьогодні в мене при розгляданні однієї ялинки: серед безлічі її прикрас були такі, що вилиняли від того, що довгий час прикрашали ялинку на вулиці, деякі, давніші, схожі на ті, що є і в моїх батьків, а ще багато ангеликів - зроблених руками чи привезених із різних країн, а потім подарованих саме цьому дому. а ще трохи лишилось горіхів. це також допомагає нам бути тут легко, просто тут бути і відчувати, що ти є.