***

[shepita]

вона йшла навскіс по тротуару, ледь не зачіпаючи перехожих, які, зрештою, самі намагалися її оминути. потім вийшла на дорогу й так само навскіс намагалася перейти проспект Возз'єднання. однак машини були впертішими, і їй це не вдалося. не зупинившись ні на мить, вона незворушно почалапала в бік Тампере, тягнучи за собою величезні, очевидно, на кілька розмірів більші, ніж це потрібно, черевики. це була стара бездомна жінка. хоча, може, й не стара, бо я бачила її лише зі спини, і може, навіть не бездомна - я радше керуюся стереотипами. але вдягнена вона була відповідно: брудна болонієва куртка спадала з обох плечей, поверх куртки накинуто ще білу сорочку, яка ледь не волочилася по землі, навіюючи якісь дивні думки про шаль чи пелерину. на голові вона намотала великий поліетиленовий пакет, чиї ручки стирчали в різні боки, і ще аж дві хустки. штани на цьому тлі не вирізнялися нічим особливим. але найдивовижніше було в тому, що в руках ця жінка несла величезну рожеву троянду, несла її перед себе й любувалася. не знаю, на якому смітнику вона її підібрала, троянда вже виглядала дуже стомлено й не мала стебла, але таких великих бутонів я ніколи раніше не бачила. та й жінок таких не бачила - вона в тому вміє бути дуже гарною.
а ми хворіємо на брак краси. це, певно, такий позасезонний вірус.