***
завжди, коли туман, я відкримаю навстіж усі вікна, хочу напустити його всередину. хай би було прохолодно й вогко. хай би він наповнив усю кімнату так, щоб у ній можна було загубитися. але туман не зловиш за комір, і руками його не назбираєш.
а сьогодні вночі мене розбудив дощ. він уперто стукав об бляшаний дашок балкону, тому я встала і повідкривала вікна, підставила йому долоню й наловила трохи крапель, щоб узяти до сну його запах. а потім мені наснилося, що дощ іде зі стелі у мене над головою. падають важкі краплі й розтікаються по шкірі, лишаючи безліч кривих і мокрих шляхів, а у підземних річках пливуть гнучкі сріблясті риби. і так я спала, а наді мною йшов дощ.
а сьогодні вночі мене розбудив дощ. він уперто стукав об бляшаний дашок балкону, тому я встала і повідкривала вікна, підставила йому долоню й наловила трохи крапель, щоб узяти до сну його запах. а потім мені наснилося, що дощ іде зі стелі у мене над головою. падають важкі краплі й розтікаються по шкірі, лишаючи безліч кривих і мокрих шляхів, а у підземних річках пливуть гнучкі сріблясті риби. і так я спала, а наді мною йшов дощ.