не може бути інакше
треба, щоб одразу і вже надовго. а потім можна піддавати сумніву, говорити багато дурного й багато слухати, критикувати у всьому, сперечатися, жаліти й жалітися, знаходити нові слова й губити сенси, знаходити сенси - губити голову. для цього варто багато навчитися, наприклад, терпіти образи і вдячно приймати навіть кожен погляд. а головне - навчитися просто бути, довіряти, радіти й торкатися. вимагати багато без жодних підстав, і бути завжди в боргу. їхати світ за очі, хоч зараз, а хоч о четвертій ранку, коли тебе раптом збудять зі сну. аби лиш розуміти. на роздуми 30 хвилин, але так багато не треба. насправді, треба лиш уміти відчувати. так воно у мене, інакшого я не знаю.