Такие вот дела...

[shepet]

Чёрт знает что дёрнуло меня вчера полезть в старые тетрадки, куда ещё в школьные, докомпутерные, времена списывала что под руку попадалось - стихи, песни, понравившиеся высказывания. И зацепиться за это стихотворение, взятое уж и не вспомню откуда. Оно немудрящее, строгие эстеты его, возможно, и не оценят. Летающие - поймут.
Даже по-украински:

Льотчики
Вмирають на землі
Склавши руки -
Занімілі крила
Бо розправить їх
Немає сили,
Як немає простору в імлі
Льотчики
Вмирають на землі.
А над ними
Плаче їхнє небо
Бо пілоти небу
Конче треба
Як зерно для спраглої ріллі
Льотчики
Вмирають на землі
В небі
Залишаючи безсмертя.
І воно
Кружляє в круговерті,
Рве на клапті хуртовини злі
Льотчики
Вмирають на землі.
Тільки в їх очах не
Не гаснуть зорі
Мерехтливі
І такі прозорі
Наче свіжостиглі мозолі.
Льотчики
Вмирають на землі.
То вона
На світ їх породила,
То вона
Подарувала крила,
Що землі скували ковалі.
Льотчики
Вмирають на землі.

Іван Гуз

Мелькнула ещё тогда мысль - не накликать бы...



Славик Третьяк, на снимке справа. Не из самых первых, но из ветеранов, из первого десятилетия...
В Кировограде, на химии... Вчера...