Інформована автономія: концептуалізація свободи в цифрову епоху
Що таке свобода? Універсальний закон життя, руху та еволюції; інформована автономія. Як бути вільною особою? Пізнай себе і реальність навколо.
Моя доповідь "Інформована автономія: концептуалізація свободи в цифрову епоху" на колоквіумі "Призначення автономії" в Університеті Уорику (Велика Британія).
Шукаючи надійні принципи розуміння свободи, ми повинні відповісти на основні питання: що таке свобода, як бути вільними, чому свобода важлива, для кого, коли і де.
Деякі відповіді на ці питання можна знайти інтуїтивно, відчуваючи свободу.
Інші відповіді знаходяться шляхом роздумів, як було з поняттям автономії, тобто, самостійності або власного закону, що поєднує індивідуальні та універсальні значення свободи.
Багато відповідей є практичними, як це має бути в епоху науки і технологій, що допомагають нам піднятися над собою багатьма способами, наприклад, через прогресивну політику розвитку добробуту людей та гарантування процесуальної справедливості.
Деякі практичні відповіді перетворюють автономію на інструмент структурного насильства: візьміть, для прикладу, «автономію споживачів» робити вибір, нав'язаний маніпулятивним маркетингом, або «трудову автономію» працювати більше і заробляти менше через хитрощі менеджменту, або «автономію користувачів» у фільтрованих бульбашках соціальних мереж і мас-медіа.
Щоб протистояти відчуженню свободи, люди мають знати практичне значення автономії та наслідки свого вибору. Історичний розвиток автономії від моралі через етику до права подібний до історії суспільних світоглядів, розвиток яких починається з релігії, удосконалюється у філософії і досягає рівня науки.
Закони природи повторюються об'єктами експериментів і виявляють автономію матерії, а людські закони реалізуються у правовій культурі і виявляють автономію волі.
У моделі закону як самовиконуваних правил (автономно-процесуальній моделі права) будь-який процес та його елементи вважаються автономними, подібно до права людини на мир, що реалізується у процесах медитації, яка приносить внутрішній мир, та медіації, яка забезпечує мирну взаємодію між людьми.
Невідчужуваність людських прав допомагає зберегти автономію у будь-якій системі координат: це власність на себе в умовах капіталізму, самовизначення в умовах детермінізму, самопрограмування в умовах технократії, тощо.
Справжня свобода має бути інформованою автономією, активним і мирним самостворенням, посиленим у нашу цифрову епоху відкритим доступом до практичних знань та просуванням людської еволюції у всіх економічних, політичних, культурних та інших контекстах.
Моя доповідь "Інформована автономія: концептуалізація свободи в цифрову епоху" на колоквіумі "Призначення автономії" в Університеті Уорику (Велика Британія).
Шукаючи надійні принципи розуміння свободи, ми повинні відповісти на основні питання: що таке свобода, як бути вільними, чому свобода важлива, для кого, коли і де.
Деякі відповіді на ці питання можна знайти інтуїтивно, відчуваючи свободу.
Інші відповіді знаходяться шляхом роздумів, як було з поняттям автономії, тобто, самостійності або власного закону, що поєднує індивідуальні та універсальні значення свободи.
Багато відповідей є практичними, як це має бути в епоху науки і технологій, що допомагають нам піднятися над собою багатьма способами, наприклад, через прогресивну політику розвитку добробуту людей та гарантування процесуальної справедливості.
Деякі практичні відповіді перетворюють автономію на інструмент структурного насильства: візьміть, для прикладу, «автономію споживачів» робити вибір, нав'язаний маніпулятивним маркетингом, або «трудову автономію» працювати більше і заробляти менше через хитрощі менеджменту, або «автономію користувачів» у фільтрованих бульбашках соціальних мереж і мас-медіа.
Щоб протистояти відчуженню свободи, люди мають знати практичне значення автономії та наслідки свого вибору. Історичний розвиток автономії від моралі через етику до права подібний до історії суспільних світоглядів, розвиток яких починається з релігії, удосконалюється у філософії і досягає рівня науки.
Закони природи повторюються об'єктами експериментів і виявляють автономію матерії, а людські закони реалізуються у правовій культурі і виявляють автономію волі.
У моделі закону як самовиконуваних правил (автономно-процесуальній моделі права) будь-який процес та його елементи вважаються автономними, подібно до права людини на мир, що реалізується у процесах медитації, яка приносить внутрішній мир, та медіації, яка забезпечує мирну взаємодію між людьми.
Невідчужуваність людських прав допомагає зберегти автономію у будь-якій системі координат: це власність на себе в умовах капіталізму, самовизначення в умовах детермінізму, самопрограмування в умовах технократії, тощо.
Справжня свобода має бути інформованою автономією, активним і мирним самостворенням, посиленим у нашу цифрову епоху відкритим доступом до практичних знань та просуванням людської еволюції у всіх економічних, політичних, культурних та інших контекстах.