Трубадури
Жанри поезії трубадурів:
- Балада (окситанською: balata - «танцювальна») зберігає в словах і музиці багато рис, що вказують на її зв'язок з народними піснями хороводів; у одній баладі прямо згадується «квітнева королева», традиційний персонаж народних весняних обрядів. Існує також гіпотеза про значний вплив на розвиток поезії трубадурів поетичної культури арабської Іспанії і, перш за все, заждаля - жанру строфічної поезії розмовною арабською мовою, якою користувалися мешканці Іспанії як християни, так і мусульмани;
- Кансона (чи канцона) (cansos або chansons): один з основних жанрів поезії трубадурів, ліричний вірш про лицарське кохання в середньовічній поезії прованських трубадурів або просто любовна пісня (окситан. Canso, іт. canzone - «пісня»);
- Сирвента (окситан. sirventes - «службова пісня»): Зразком для формальної побудови сірвенти служила кансони. Але сірвенти відрізняються від любовної пісні своєю тематикою. Це жанр обговорення релігійних, моральних, політичних питань. У сірвенті трубадури висміювали недоліки супротивників і оспівували чесноти друзів;
- Плач (planh - блукаючий, оманливий): Персональна сирвента, яка висловлює скорботу поета з приводу смерті свого покровителя або близької людини (див. "Плач Ярославни");
- Альба (окситан. alba - «ранкова зоря»): скарга закоханих на неминучість розлуки з настанням ранку. Являє собою драматичний діалог кавалера з дамою якому іншому, що охороняє спокій закоханих. Діалогічність альби вказує на її зв'язок з народною піснею;
- Пастурель (pastorella або pastorela): пісні, що зображають розмову лицаря з пастушкою;
До нас доповзли "шансон" та "балада": під баладу ніхто не танцює, "шансон" такий шансон.
Сервента доставляє (переклад російською):
Мужики, что злы и грубы,
На дворянство точат зубы,
Только нищими мне любы!
Любо видеть мне народ
Голодающим, раздетым,
Страждущим, не обогретым!
Пусть мне милая солжёт,
Ежели солгал я в этом!
Нрав свиньи мужик имеет,
Жить пристойно не умеет,
Если же разбогатеет,
То безумствовать начнёт.
Чтоб вилланы не жирели,
Чтоб лишения терпели,
Надобно из года в год
Век держать их в чёрном теле.
Кто своих вилланов холит,
Их ни в чём не обездолит
И им головы позволит
Задирать - безумен тот.
Ведь виллан, коль укрепится
,
Коль в достатке утвердится,
В злости равных не найдёт -
Всё разрушить он стремится.
...
ще щось:
Мила мне радость вешних дней,
И свежих листьев, и цветов,
И в зелени густых ветвей
Звучанье чистых голосов, -
Там птиц ютится стая.
Милей - глазами по лугам
Считать шатры и здесь и там
И, схватки ожидая,
Скользить по рыцарским рядам
И по оседланным коням.
Мила разведка мне - и с ней,
Смятенье мирных очагов,
И тяжкий топот лошадей,
И рать несметная врагов.
И весело всегда я
Спешу на приступ к высотам
И к крепким замковым стенам,
Верхом переплывая
Глубокий ров,- как, горд и прям,
Вознесся замок к облакам!
...