Уривки пам'яті або як ми шукали пригоди
Лапки добралися до замальовок по першій і, сподіваюсь ні разу не останній, частині дивної гри, яку майстрив для маленької скромної компанії неповторний Руденький, він же Сталк.
Ітак, в п’ятницю, п’ятого дня восьмого місяця року дві тисячі одинадцятого по одному з літочислень зібралася у бурундучому домі невеличка компанія, яка під пиво з бутербродами зіграла початок Technoir’у.
Отож, почалося все з того, що ми почали генеритися у відповідності з тим, що нам підкинув випадок (кошаче щастя було зі мною і нічого зайвого я не витягла - збиралася грати броньованою двохметроворостою крихіткою і перше, що трапилося, був Охоронець. Додала до нього Кур’єра та Солдата і вийшло все якнайкраще.
Отож, дійові особи гри, окрім Майстра:
Анка на прізвисько Танк - велика бойова одиниця з мінімумом інтелекту, важкою рукою, суперциклом і дробовиком. Те, що це дівчинка мало хто з першого погляду зрозуміє. А з другого буде дуже здивованим. Ну, а загалом, найманці у всіх країнах і при всіх режимах непогано себе почувають, тому Анка крутиться, вертиться і мріє про кіберруку. (я)
Ред, просто Ред - суміш бегемота з троглодитом, або шотландсько-ірландський коктейль. Хитра корислива паскуда, в роду якої точно були євреї у великій кількості. Детектив. Недохакер. Лінтюх. Характер паскудний, ні разу не нордичний.(Тосла)
Генріх (не пам’ятаю як його там далі) - білобрисе чудо, з першого погляду на яке не одразу розумієш, що то чоловік. З другого дивуєшся. Постійно відхрещується від того, що воно в ескорті, придумує всілякі відмазки, але ми то знаємо. Марніє від нерозділеного кохання і катається на броньованій вантажівці. Мотиви вчинків логіці не піддаються. (Міша)
Загальний фон подій: Африка. Кіліманджаро. Аркологи. Недобудований ліфт в небо. Злочинні синдикати. Два види поліції, які навряд чи комусь допоможуть, проте завадити точно можуть. Всюдисуща корпорація. І ми. Маленькі гвинтики великої системи, яким теж хочеться бути великими, щоб мало крутитися і добре жити.
Що запам’яталося з гри?
Характер світу і персонажів, дивна здатність майстра, щоб всі були при ділі. Те, як нас класно звели докупи і об’єднали хоч і різними мотивами, проте в менш-більш команду.
На рівні відчуттів і занурення в гру: як круто їхати на супермоноциклі, знаючи, що попереду чекають чуваки, яким можна надавати по писку, незалежно від того, чи винні вони хоч у чомусь. Відсутність страху як такого і впевненості в силах. Відсутність думок і вагань - дія в чистому вигляді. Життєвий принцип - ціль бачу. Все інше значення не має. Все просто. Навряд чи від неї можна чекати красивих сліз і роздумів на тему буття. Ну і, звісно, що Анка зажилила собі частинку грошенят, які мала для Реда заплатити за послугу. Тому що він хитрий і все-одно з неї потім ще захотів би витягти (та і захоче, хто б сумнівався), а так є запас міцності.
Запам’ятався злегка вальяжний і неквапний, дико хитрий і верткий Ред, якому покажи палець, а він руку відхопить. І переконає, що так і було. Хоча, справу свою знає. І виглядає ідейно, коли руками махає посеред переповненої кав’ярні, шукаючи інфу у кіберпросторі. Для Анки це темний ліс, тому він у неї викликає захоплення і заздрість. Останньої, правда, мало, бо її здатність довго думати і колупатися у почуттях так далеко не заходить.
Запам’ятався Генріх, істота неясна і незрозуміла, у якого були можливості жити добре, але він їх успішно профукав, хоча хто їх, богемних, зрозуміє. Вантажівка у нього крута. Де він її взяв з таким то способом життя? Йому б спортивний кабріолет більше підійшов, так ні ж. Але нам то на користь, сподіваюся. П’ятою точкою чую, що стріляти по нас будуть довго і зі смаком.
Досі, згадуючи гру, бачу, як його піднімають над землею, трусять щосили і гамселять об стіну, а він виказує урочисту промову «про шкідливість паління». Тобто, сенс її доля мене втрачений назавжди, проте сам антураж, інтонацію і благородне нерозуміння, що ці смерди від нього хочуть, я навряд чи забуду.
Ну і сюжет, в якому поки ясно тільки те, що нічого неясно, але крутитися якось потрібно. Тому шукаємо власника руки і проблем на свої…гм… гарячі голови.
Далі буде…
п.с. Шед, Ко-Шаня виправляється, хоч і повільно)))
Ітак, в п’ятницю, п’ятого дня восьмого місяця року дві тисячі одинадцятого по одному з літочислень зібралася у бурундучому домі невеличка компанія, яка під пиво з бутербродами зіграла початок Technoir’у.
Отож, почалося все з того, що ми почали генеритися у відповідності з тим, що нам підкинув випадок (кошаче щастя було зі мною і нічого зайвого я не витягла - збиралася грати броньованою двохметроворостою крихіткою і перше, що трапилося, був Охоронець. Додала до нього Кур’єра та Солдата і вийшло все якнайкраще.
Отож, дійові особи гри, окрім Майстра:
Анка на прізвисько Танк - велика бойова одиниця з мінімумом інтелекту, важкою рукою, суперциклом і дробовиком. Те, що це дівчинка мало хто з першого погляду зрозуміє. А з другого буде дуже здивованим. Ну, а загалом, найманці у всіх країнах і при всіх режимах непогано себе почувають, тому Анка крутиться, вертиться і мріє про кіберруку. (я)
Ред, просто Ред - суміш бегемота з троглодитом, або шотландсько-ірландський коктейль. Хитра корислива паскуда, в роду якої точно були євреї у великій кількості. Детектив. Недохакер. Лінтюх. Характер паскудний, ні разу не нордичний.(Тосла)
Генріх (не пам’ятаю як його там далі) - білобрисе чудо, з першого погляду на яке не одразу розумієш, що то чоловік. З другого дивуєшся. Постійно відхрещується від того, що воно в ескорті, придумує всілякі відмазки, але ми то знаємо. Марніє від нерозділеного кохання і катається на броньованій вантажівці. Мотиви вчинків логіці не піддаються. (Міша)
Загальний фон подій: Африка. Кіліманджаро. Аркологи. Недобудований ліфт в небо. Злочинні синдикати. Два види поліції, які навряд чи комусь допоможуть, проте завадити точно можуть. Всюдисуща корпорація. І ми. Маленькі гвинтики великої системи, яким теж хочеться бути великими, щоб мало крутитися і добре жити.
Що запам’яталося з гри?
Характер світу і персонажів, дивна здатність майстра, щоб всі були при ділі. Те, як нас класно звели докупи і об’єднали хоч і різними мотивами, проте в менш-більш команду.
На рівні відчуттів і занурення в гру: як круто їхати на супермоноциклі, знаючи, що попереду чекають чуваки, яким можна надавати по писку, незалежно від того, чи винні вони хоч у чомусь. Відсутність страху як такого і впевненості в силах. Відсутність думок і вагань - дія в чистому вигляді. Життєвий принцип - ціль бачу. Все інше значення не має. Все просто. Навряд чи від неї можна чекати красивих сліз і роздумів на тему буття. Ну і, звісно, що Анка зажилила собі частинку грошенят, які мала для Реда заплатити за послугу. Тому що він хитрий і все-одно з неї потім ще захотів би витягти (та і захоче, хто б сумнівався), а так є запас міцності.
Запам’ятався злегка вальяжний і неквапний, дико хитрий і верткий Ред, якому покажи палець, а він руку відхопить. І переконає, що так і було. Хоча, справу свою знає. І виглядає ідейно, коли руками махає посеред переповненої кав’ярні, шукаючи інфу у кіберпросторі. Для Анки це темний ліс, тому він у неї викликає захоплення і заздрість. Останньої, правда, мало, бо її здатність довго думати і колупатися у почуттях так далеко не заходить.
Запам’ятався Генріх, істота неясна і незрозуміла, у якого були можливості жити добре, але він їх успішно профукав, хоча хто їх, богемних, зрозуміє. Вантажівка у нього крута. Де він її взяв з таким то способом життя? Йому б спортивний кабріолет більше підійшов, так ні ж. Але нам то на користь, сподіваюся. П’ятою точкою чую, що стріляти по нас будуть довго і зі смаком.
Досі, згадуючи гру, бачу, як його піднімають над землею, трусять щосили і гамселять об стіну, а він виказує урочисту промову «про шкідливість паління». Тобто, сенс її доля мене втрачений назавжди, проте сам антураж, інтонацію і благородне нерозуміння, що ці смерди від нього хочуть, я навряд чи забуду.
Ну і сюжет, в якому поки ясно тільки те, що нічого неясно, але крутитися якось потрібно. Тому шукаємо власника руки і проблем на свої…гм… гарячі голови.
Далі буде…
п.с. Шед, Ко-Шаня виправляється, хоч і повільно)))