перші віршетварюки
1
це зовсім не бобове дерево Джека
але можна залізти у хмари
саме коли наші сни перетворюються у пекло
сусіди палять та спека в парку
та це не думки про старість сонця
це ранкові прозорі мрії
як неминуче безсоння
старого бога с головою птаха
у якомусь, наприклад, Каїрі
це не лихоманка та не психоз
це все коли неможливість предметів
матерії, архітектури існує
у, над та повз
а ще у розлитому дзеркалі калюжі
ось чому ми з нею курим гашиш
шоб як свято був кожний дотик
ще тому, що у серпні
в прозорому небі пташині ключі
в нас викликають
екзистенційну нудоту
2
про хуйових поетів добре, або ніяк
майже як про мерців
бо ж вони наче не просто так
псують та карають біднесенькі папірці
з яких краще було зробити
звичайні такі літаки
та відіслати на небо, ангелам
з проханням дізнатися
шо у хуйових поетів
там коїться
на душі.