Ріднесенькі!!!
Оскільки дійшла до інтернету аж в ніч з 11-го червня на 12-те, тобто, коли по факту вже 12-те, тому перший пост написала по гарячим слідам, а, власне, про День Народження близької мені людини. Але справа в тому, що 11 червня також є дуже важливою датою. Цього року в цей день мої батьки святкували 30 років спільного сімейного життя. І нехай так склалося, що воно лише частково спільне, але ті місяці, які вони проводять разом, воістину, є медовими місяцями. Вони для мене є яскравим прикладом збереження впродовж років дружніх стосунків, часто пристрастних (добре, що не постійно :D), а також прикладом того, як дорослі люди за багато років життя, за які пережилося багато не лише хорошого, зберігають в собі ту дитину, якою були колись. Мені навіть здається, що зараз ця "дитина" в них навіть більше проявляється, ніж у дитинстві :))
Але головна суть в тому, що оце світло, любов, пристрасть та дитячість проявляються лише тоді, коли вони поряд один з одним. Кожен раз, як їм доводиться роз"їжджатися, складається таке враження, що розбивається щось безцінне всередині них, що сприяє бажанням кинути все і зійти з літака, аби повернутися, аби це безцінне не розбивалося. Але життя, на жаль, змушує до іншого...
Я хочу подякувати від всього серця за життя, яке ви мені дали, і за те, що я народилася та виховувалася саме у вашій сім"ї, за любов, за радість, за жарти, за повчання, за поради - за вас, за мою сестру, яку я дууууууже люблю і, ще раз, - за життя!
Все найкраще та найцінніше, що є в мені і у мене - це ваша заслуга.
Вам я бажаю довгих років спільного життя, радості та посмішок вам один від одного, від ваших дітей та внуків, кохання, сили для подолання всіх можливих перешкод, якомога менше цих перешкод, і просто щастя!
А ми - ваші діти - зобов"язуємося зробити все для вас, що в наших силах, щоб ви були щасливі :)
Люблю вас дуже-дуже, сумую за вами, чекаю!
Але головна суть в тому, що оце світло, любов, пристрасть та дитячість проявляються лише тоді, коли вони поряд один з одним. Кожен раз, як їм доводиться роз"їжджатися, складається таке враження, що розбивається щось безцінне всередині них, що сприяє бажанням кинути все і зійти з літака, аби повернутися, аби це безцінне не розбивалося. Але життя, на жаль, змушує до іншого...
Я хочу подякувати від всього серця за життя, яке ви мені дали, і за те, що я народилася та виховувалася саме у вашій сім"ї, за любов, за радість, за жарти, за повчання, за поради - за вас, за мою сестру, яку я дууууууже люблю і, ще раз, - за життя!
Все найкраще та найцінніше, що є в мені і у мене - це ваша заслуга.
Вам я бажаю довгих років спільного життя, радості та посмішок вам один від одного, від ваших дітей та внуків, кохання, сили для подолання всіх можливих перешкод, якомога менше цих перешкод, і просто щастя!
А ми - ваші діти - зобов"язуємося зробити все для вас, що в наших силах, щоб ви були щасливі :)
Люблю вас дуже-дуже, сумую за вами, чекаю!