Order of the pentagram and crescent
Це невелика історія, яка відбулася одного зимового дня у старовинному місті...
PH - Eva Kosareva (https://vk.com/eva_photographer)
MD - Anastasia Shae, Morser
Він настільки звик до цього міста, що перестав помічати деякі цікаві речі. Але цього зимового дня несподівано закортіло зайти саме в ці двері. Двері та двері, чого від них чекати. Зайшов та забув.
І ось вона. Стара площа та купа книжок. Він не знав, чого шукає точно, просто хотілося втекти від сьогодення.
Брав кожну з них, трохи читав, речення на початку, речення в середині, речення в кінці. Такий собі спосіб вирішити, що тобі подобається.
Стара книжечка польською мовою, не все зрозуміло, але цікаво. Що ж, вирішено - беру її.
Інколи досить цікаво йти містом, читати неголосно, але так, щоб чули оточуючи. І хтозна, що вони насправді почують в тих словах...
"Де я? Що відбувається? Я спала? Скільки? Чому я прокинулася? Здається, я чула знайомі слова, але казав їх незнайомий голос... Їсти. Я хочу їсти".
"О, я чую його. Він йде сюди. Він чує мене, хоча не розуміє цього. Здається, він знайшов те, що я загубила колись дуже давно...".
На сходах почулися кроки. Я чекала, мружачись злегка від сонця. Дурні ті, хто вважає, що ми його боїмося.
- Де ти це взяв? Хоча... не важливо. Ти хочеш знати, що насправді там написано? Ходімо.
- Читай. Читай вголос. Так, щоб я могла чути. Ось саме ці рядки. Ти зрозумієш потім.
Слова.
Різкий біль у скронях.
Небо у вікні стало темним. Темним, як кров.
- Все, досить. Дай її сюди.
Мабуть, треба дякувати тобі за те, що ти її знайшов та приніс сюди. І за те, що я змогла прокинутися.
Оточуюча картинка почала розпадатися на очах, змінюючись на свою протилежність...
- Слухай уважно. Від сьогодні та до закінчення цього світу ти належиш Орденові Пентаграми та Півмісяця.
Ми дуже рідко робимо з людей собі подібних, тільки тих, хто сам, без зайвої допомоги знаходить потрібні речі.
Знаходить - тобто, підсвідомо бажає до нас приєднатися.
Випий це. Ти робиш перший крок у нескінченній нашій подорожі.
Тільки зараз він почав щось розуміти. Можливо, запізно.
А можливо...вона права, і для нього все тільки почалося...
PH - Eva Kosareva (https://vk.com/eva_photographer)
MD - Anastasia Shae, Morser
Він настільки звик до цього міста, що перестав помічати деякі цікаві речі. Але цього зимового дня несподівано закортіло зайти саме в ці двері. Двері та двері, чого від них чекати. Зайшов та забув.
І ось вона. Стара площа та купа книжок. Він не знав, чого шукає точно, просто хотілося втекти від сьогодення.
Брав кожну з них, трохи читав, речення на початку, речення в середині, речення в кінці. Такий собі спосіб вирішити, що тобі подобається.
Стара книжечка польською мовою, не все зрозуміло, але цікаво. Що ж, вирішено - беру її.
Інколи досить цікаво йти містом, читати неголосно, але так, щоб чули оточуючи. І хтозна, що вони насправді почують в тих словах...
"Де я? Що відбувається? Я спала? Скільки? Чому я прокинулася? Здається, я чула знайомі слова, але казав їх незнайомий голос... Їсти. Я хочу їсти".
"О, я чую його. Він йде сюди. Він чує мене, хоча не розуміє цього. Здається, він знайшов те, що я загубила колись дуже давно...".
На сходах почулися кроки. Я чекала, мружачись злегка від сонця. Дурні ті, хто вважає, що ми його боїмося.
- Де ти це взяв? Хоча... не важливо. Ти хочеш знати, що насправді там написано? Ходімо.
- Читай. Читай вголос. Так, щоб я могла чути. Ось саме ці рядки. Ти зрозумієш потім.
Слова.
Різкий біль у скронях.
Небо у вікні стало темним. Темним, як кров.
- Все, досить. Дай її сюди.
Мабуть, треба дякувати тобі за те, що ти її знайшов та приніс сюди. І за те, що я змогла прокинутися.
Оточуюча картинка почала розпадатися на очах, змінюючись на свою протилежність...
- Слухай уважно. Від сьогодні та до закінчення цього світу ти належиш Орденові Пентаграми та Півмісяця.
Ми дуже рідко робимо з людей собі подібних, тільки тих, хто сам, без зайвої допомоги знаходить потрібні речі.
Знаходить - тобто, підсвідомо бажає до нас приєднатися.
Випий це. Ти робиш перший крок у нескінченній нашій подорожі.
Тільки зараз він почав щось розуміти. Можливо, запізно.
А можливо...вона права, і для нього все тільки почалося...