Софіївка. Суперечливо
Багато хто був, склав свої враження. Мої суперечливі. Особливо після європейських, впорядкованих, вільних від торгівлі китайською ширпотребщиною парків... Але - відвідати, мабуть, варто. Хоч заради дерев і малоходжених місцинок.
Неприємне враження починає формуватись уже на вході. Національний парк - і табличка з помилкою.
Сила-силенна людей - субота -
... і змучені тварини. На них катають, з ними фотографують... Треба бачити великі, округлі, як планети, золоті очі сови, прикутої до псевдокарети шкіряним паском
З приємного - затишні, знелюднені куточки. Як цей, над річкою Кам"янкою
Але їх треба ще пошукати.
На воду можна дивитись годинами. Дивитись. Пити і навіть мити руки заборонено.
Софіївка - не для мисливців за архітектурними дивами. Споруд небагато. Будинок-готельчик Потоцьких з терасами. Мало нагадує палац
Альтанка на острові. У ріжках колон - гнізда
Фазанник. За часів Потоцького був інкрустований 8-ми видами кори, яка віртуозно кріпилася до стін без єдиного цвяха. За радянських часів оригінальна інкустація втрачена. Тепер - як прибили, так і тримається.
Та ще є будівля академії садівництва, щоправда це вже за огорожею парку. Чимось нагадує зефірний палац. З тугого-тугого зефіру
Зате природних принадок багато. Кілька дерев, які сподобались. "Тюльпанове". Листя , що нагадує формою тюльпан. Та й цвіте воно власне тюльпанами - на фото бачили.
Дуб болотяний. Різьблені листочки схожі на кленові. Росте на заводненій місцевості, хитро хапаючись корінням за найменшу твердь. Особлива гордість місцевих гідів.
"Олівцеве" дерево. Насправді - різновид ялівцю, який використовують для виготовлення олівців. Якби дерева можна було дражнити, я б його звала "ялівець-олівець" :-)
Японське дерево гінго. Росте переважно в парі. Листочки схожі на два скріплених серця. До нашого приїзду, на жаль, розгубило майже всі свої серця.
Над деревами у Софіївці теж знущаються експериментують. Сплітають стовбурами, щоб зростались, і спостерігають.
Рукотворних див, справді цікавих, загалом багато. Фонтан без насосів. Вода піднімається до 20 м у висоту тільки завдяки хитрій системі перепаду рівнів і варіацій з товщиною труб.
Оригінальний спосіб обрав Потоцький, аби увічнити свій профіль. Рукотворний. Хоча, звісно, до профілю Волошина в Коктебелі, вирізьбленого самою природою, далеко.
Ще творіння майстрів ланшафтного дизайну для віп-замовника - три водоспадика на згадку про трьох його померлих дітей.
У Софіївці багато алегоричних місцин. Галявина "Природа і Мистецтво". Що є що здогадатись неважко.
Цього року Софіївка відзначила.... Я так і не розібрала цифру, висаджену квітами
Ще одне маленьке розчарування - подорож на човні підземною рікою. Триває до десяти хвилин, суцільний морок - і кілька світляних плям у стелі. Але повністю зануритись в атмосферу не дають зойки, крики і сміх сусідів, усі-усі, попри чергу, хочуть поплавати на човні.
Альтернатива плаванню Стиксом - корабликом по ставу
Тераса Софіївки схожа на Європу. Підстрижено-розкута і чиста.
По траві навіть можна покачатись
Про скульптури Софіївки зумисно не писала. Оригінали з мармуру - десь у запасниках, а копії з оргскла іноді так понівечені і так невміло відрихтовані, що не хочеться й дивитись. Ну хіба одну покажу. Парис.
І ще на тему яблука :-)
Восени тут у моді розкішні шевелюри :-)
Листопад
