Голуби як і люди
Бояться тебе, роздивляються тебе, але бояться.
А потім я беру до рота крихту хліба, і він вже зацікавлено дивиться мені у вічі.
Кожного ранку я відкривала вікно, слухала дзвін 7ми ранку у церкві і годувала пташок, з радістю ні про що не думаючи.
Просто кидаю хліб.
Голуби, ворони, маленькі пташки...
Хтось виживає, хтось відлітає самотньо з великим шматком у дзьобі.
Так пройде тиждень.
І так ні про що не здогадуючись я відкрию очі о 6 ранку від грюкотіння в моє вікно дзьобом, курликанням і крилами.
І думки про власний простір зустрінуть мене о 6.02.
Про наглість пташок о 6.04,
про те що більше ніякого хліба о 6.05.
Мені стане якось не по собі.. Але привчати до себе їх я не хотіла.
Я хотіла.
Тепер вони вимагають від мене старих дій.
Де є свобода?
де є звикання?
і що та крихта, без голуба, о 7 ранку...
А потім я беру до рота крихту хліба, і він вже зацікавлено дивиться мені у вічі.
Кожного ранку я відкривала вікно, слухала дзвін 7ми ранку у церкві і годувала пташок, з радістю ні про що не думаючи.
Просто кидаю хліб.
Голуби, ворони, маленькі пташки...
Хтось виживає, хтось відлітає самотньо з великим шматком у дзьобі.
Так пройде тиждень.
І так ні про що не здогадуючись я відкрию очі о 6 ранку від грюкотіння в моє вікно дзьобом, курликанням і крилами.
І думки про власний простір зустрінуть мене о 6.02.
Про наглість пташок о 6.04,
про те що більше ніякого хліба о 6.05.
Мені стане якось не по собі.. Але привчати до себе їх я не хотіла.
Я хотіла.
Тепер вони вимагають від мене старих дій.
Де є свобода?
де є звикання?
і що та крихта, без голуба, о 7 ранку...