Валятись на площі Ринок
Мені здається я вже відчуваю польською...
4 дні в оточенні неймовірних вчителів контактної імпровізації з Польщі захопили мене, закрутили мене, і кинули лежати на бруківці перед глядачами на головній площі Львова.
Тоді я вдарилась ліктем. Того звичайно ніхто не помітив і просто споглядав перформенс.
Я лежала дивилася на сонце і чекала сигналу, що би перейти до іншої локації і розпочати наступну частину вистави.
Спостерігати - то була основна думка яку треба було зберігати. Спостерігаючи, ти можеш контролювати себе, контролювати увагу глядачів і просто вчасно зупинитися.
Десь хтось переграв. Десь хтось забувся, десь хтось віддався у владу его, когось понесло на реакцію глядачів.
пересилити себе, вийти, бути осудженим, бути піднесеним, бути не таким, бути неймовірним, дурним і під увагою сотень людей - вартувало занять, часу, сил, недосипу.
Та енергія напруження і захоплення одночасно, ще довго жила в нас. І ми просто вже не могли зупинитися. На шляху до нашої кімнати з речима, ми падали, сідали, загравали з людьми та машинами. Ми відчували команду і та імпровізація, вже перла набагато більше, аніж продуманий перформенс
Click to view