Originally posted by
kaligrafia at
Двадцять перше І от іду я. Двадцять перше грудня. Прямісінько в кінці світу
Замість сонця на небі - безхатько на лавці сідницями світить
Перегаром і тілом давно не митим свою територію мітить
Замість книг у портфелях - носять кастети у школу діти
Дістати «траву» задАрма, без паспорта алко - привід радіти
На нІч у тепло до під’їздів чи теплотрас грішну душу погріти
Від пальто відтирає дівча з-під колес «мазераті» багно
А у тому на фешн-Сейшили-Канни везуть дороге лайно
Всі, хто ззовні затемнених,їхній колектор для сервісу, їхнє майно
Панацея сторіччя - БАДи - кличуть з бігборідів обабіч дороги
Від простатиту, раку, замінять серце, знизять усі больові пороги
Без них ні в кафе, ні в пОстіль, ні в ближні, ні в дальні дороги
В кінці цього світу усе купується, ще більше всього продається
Без нирки хлопча біля матері - з пивом в зубах - ніжно треться
Десь черговИй хірург напідпитку в підвалі за скальпель береться
Від цього не вкриють ні траси підземні, ні бункери, ні саркофаги.
21 - давно. Не світу кінець, а світла, любові, взаємоповаги.
І вчора те саме було, і завтра чекайте, і далі. Дякую за ув