Осляча рада.
Оригинал взят у vitaliyke в Осляча рада.
Осляча рада засідала,
Що їм робити попервах,
Пересварились між собою,
Побили горщики на швах.
***
Осли рішучі в раді були:
Рішили лідера обрати.
"Ми всі посади розпродали,
А без посад, як панувати?»
***
Старі віслюки - вершителі долі,
Вигнані з комітетів.
Не заплямовані владу взяли,
Всі з молодих естетів.
***
Старі в стороні ,
Жалюгідний вид.
Дебати дойшли до кипіння.
Мовчать старі, бояться копит,
Ще гірше стада ревіння.
***
Якщо не осел ти, то й не кричи,
Ми тепер тут депутати.
Сиди тут тихенько, а краще мовчи,
Перешиванець, зрадник проклятий!
***
Ні каплі ослячого в тобі нема
Який ти осел, подумай!
А мати тобі тамбовська тюрма,
Тобі близька їхня Дума.
***
А може тебе купила жидва?
Вимова в тебе єврейська.
Душі ослячої тонка канва,
Її широта європейська.
***
От я - молодий і з виду простак
та чую внутрішній голос.
Осел я сам, осел мій хвіст
Ослячий кожний мій волос.
***
Не римлянин я і не слов’янин
Я білий осел, природний.
Подібний до пращурів, їхній син
Розумний, культурний, дородний.
***
Пращури наші на працю йшли
Нагружені мішками.
Альковним гріхом не страждали осли,
А працювали віками.
***
Тіла їх в могилах та дух їх воскрес
Безсмертний ослиний дух волі!
За нами вони споглядають з небес,
Бажають нам щастя і долі.
***
О, славні діди, за вами ідем,
Наслідувать вас не стомились,
І ні на йоту з шляху не зійдем,
Щоб вороги показились.
***
Великеє щастя будь сином осла
І бути ослячого роду,
Кричати не стомлюся : «Слава! Хвала!»
Бо роду нема переводу.
***
Мій батько небіжчик був славний осел,
А з мене получиться добрий мер,
А ти заткнися донецький козел,
Я знаю, що діда мого звали - сер.
***
До скону я з заповітом ослів,
Патріотично-затятий.
Як щось і не знаю, то не біда
Буду наш гімн співати:
***
«Ми всі тут осли: «І-а! І-а!»
Достатньо нас мучили коні.
Слава ослам! Козлам ганьба.
Даєш осла на троні"
***
Я пропоную без зайвих слів,
Осла допустить до престолу
Ми побудуєм державу ослів,
А поки, друзі :»До столу!»
***
Оратор закінчив і вибухнув зал
Як грім при послідній фразі.
І кожен осел копитом гарцював
В національнім екстазі.
***
Його увінчали дубовим вінком
Під крики : «Ми мудрі і файні!»
А він, довольний, крутив хвостом,
Дякував зборам в стайні.
Осляча рада засідала,
Що їм робити попервах,
Пересварились між собою,
Побили горщики на швах.
***
Осли рішучі в раді були:
Рішили лідера обрати.
"Ми всі посади розпродали,
А без посад, як панувати?»
***
Старі віслюки - вершителі долі,
Вигнані з комітетів.
Не заплямовані владу взяли,
Всі з молодих естетів.
***
Старі в стороні ,
Жалюгідний вид.
Дебати дойшли до кипіння.
Мовчать старі, бояться копит,
Ще гірше стада ревіння.
***
Якщо не осел ти, то й не кричи,
Ми тепер тут депутати.
Сиди тут тихенько, а краще мовчи,
Перешиванець, зрадник проклятий!
***
Ні каплі ослячого в тобі нема
Який ти осел, подумай!
А мати тобі тамбовська тюрма,
Тобі близька їхня Дума.
***
А може тебе купила жидва?
Вимова в тебе єврейська.
Душі ослячої тонка канва,
Її широта європейська.
***
От я - молодий і з виду простак
та чую внутрішній голос.
Осел я сам, осел мій хвіст
Ослячий кожний мій волос.
***
Не римлянин я і не слов’янин
Я білий осел, природний.
Подібний до пращурів, їхній син
Розумний, культурний, дородний.
***
Пращури наші на працю йшли
Нагружені мішками.
Альковним гріхом не страждали осли,
А працювали віками.
***
Тіла їх в могилах та дух їх воскрес
Безсмертний ослиний дух волі!
За нами вони споглядають з небес,
Бажають нам щастя і долі.
***
О, славні діди, за вами ідем,
Наслідувать вас не стомились,
І ні на йоту з шляху не зійдем,
Щоб вороги показились.
***
Великеє щастя будь сином осла
І бути ослячого роду,
Кричати не стомлюся : «Слава! Хвала!»
Бо роду нема переводу.
***
Мій батько небіжчик був славний осел,
А з мене получиться добрий мер,
А ти заткнися донецький козел,
Я знаю, що діда мого звали - сер.
***
До скону я з заповітом ослів,
Патріотично-затятий.
Як щось і не знаю, то не біда
Буду наш гімн співати:
***
«Ми всі тут осли: «І-а! І-а!»
Достатньо нас мучили коні.
Слава ослам! Козлам ганьба.
Даєш осла на троні"
***
Я пропоную без зайвих слів,
Осла допустить до престолу
Ми побудуєм державу ослів,
А поки, друзі :»До столу!»
***
Оратор закінчив і вибухнув зал
Як грім при послідній фразі.
І кожен осел копитом гарцював
В національнім екстазі.
***
Його увінчали дубовим вінком
Під крики : «Ми мудрі і файні!»
А він, довольний, крутив хвостом,
Дякував зборам в стайні.