я щасливий батько
Сьогодні водили Богданку (на фото, афтор - йому окремо дяки:) на танці, так сказать перша спроба.
витримала Бодя 20 хв, після чого вслід за дівчинкою, що плакала, вийшла, і в мамусі на руках почала плакати зі словами "хочу додому". Сік, печиво і купа цікавих речей навколо - швидко перетворили сльози на радість, крик, та біганину по палацу культури. Спілкуючись із дівчиною, що веде танці зрозуміли, що нам ще рано, що ж пробуємо пізніше, десь у вересні, тоді нам буде 3,6 роки
а ще Аня знайшла капелюшка для Лесі, от шо з того вийшло:
