про горе-пастора та перевагу, яка стала проблемою
Mirrored from Моя хата не з краю, а твоя?.
Я вже колись писав чи то казав, що відсутність ієрархії (вертикальної структури) у протестантів(євангеліків) це і перевага і бич. Так добре, коли є хтось, хто може зупинити чи сказати ти не правий, в цьому є свої небезпеки, але у відсууності страшної вертикальної структури (є ж хороші альтернативи) - є свої проблеми і про одну таку мій пост.
Ось яскравий приклад. Є пастор, але він сам по-собі… В результаті страждає імідж, авторитет інших. Є в рівненській області такий населений пункт Зарічне. І ось в Зарічному живе (чи жив) такий собі Анатолій Полюхович. Коли я з ним познайомився він поводився дещо дивно. Дивним були його і теологічні погляди, але… Пройшов час і пан Полюхович сплив дуже голосно на теренах Рівненщини (перше, друге, третє все інше допоможе знайти гугл). Про скандал з ним можна багато писати, кому цікаво читайте. Є ще багато, що лишилось за кадром журналістів (Слава Богу!).
Тепер знову. В Рівному забрали сцену, що стояла весь час під час Майдану. В Рівному існують три великих ініціативи, що допомагають збирати ресурси для АТО, але пан Полюхович вирішив, що цього мало і тут без нього не розберуться. Анатолій з’явився з величезним страшним-наметом і сказав, що буде всіх вчити як працювати, люструвати і допомагати армії. Виник навіть скандал, купа жартів в мережі, адже більшість активістів, журналістів та майданців Рівного розуміли, що не місце цьому намету на центральній площі, але навіть якщо Майдану бути, то Полюховичу не той, хто має там бути.
І ось сьогодні я знову натрапляю на новину «Протестантський пастор хоче прибрати намет на рівненському Майдані»
І що тут скажеш? Він справді пастор, знайти тих хто його рукопокладав (православною термінологією хіротонія, висвячення) не складно. Я навіть намагався звертатись до деяких братів із проханням по-впливати, побалакати і т.д. на що мені відповіли, щось на зразок: в сім’ї всякі бувають, люби, приймай, носи свій хрест…
Мені прикро. Через його скажемо не дуже адекватну поведінку паплюжиться протестантська (євангельска) церква. Як ви собі уявляєте, коли прийшли люди балакати (прибирати намет) з Полюховичем про недоцільність намету, а він каже: «Мені Бог сказав, не йдіть проти Бога»…
Мені прикро, бо подібних заяв «мені бог сказав» з уст Полюховича було не мало і більшість з них звісно не мають нічого спільного з реальністю і реалізацією. Де реакція служителів? Де реакція тих, хто має до нього відношення? Зрештою, чому мовчать рівненські пастори (я теж в їх числі)? Якщо не помиляюсь лже-пропроків в часи Старого Завіту побивали камінням… ні, не треба кидатись нічим в Полюховича, але пояснити людям хто він і як реагувати на його заяви «мені бог сказав» і що за бог з ним говорить - необхідно.
Я розумію, що можна закинути журналістам «жовтість», адже заголовок так зроблений навмисно (моя особиста думка). Але послухайте, він сам постійно про це наголошую. Хто пам’ятає майдан, пам’ятає Анатолія з величезною Біблією. Він сам грається з цим званням і тепер свідомо, що журналісти про це пишуть.
Я не можу і не готовий судити віру Полюховича, але його дії явно вимагають серйозної дії з боку братів. Більше того, реакція повинна бути публічною, бо ж його дії - публічні. Чи нам байдуже? Чому я пишу про дію, а не розмову? Та вони були, він не чує слів (дай Боже, щоб я помилявся).
В Рівному багато прекрасних протестантських церков і служителів, що роблять багато для міста, людей, своїх громад, але нажаль в час Фейсбуку та інтерне-ЗМІ всілякі Полюховичі говорять голосніше за реальні справи.
Нам, пасторам необхідно навчитись брати відповідальність не лише за церкву, але й за різноманітних братів-чудаків. Зупиняти коли потрібно, пояснювати і т.д. Мовчати не можна. Ми живемо в тій частині України де люди серйозно ставляться до заяв «Бог сказав», а він грається. Найбільшим питанням є чому: бо не розуміє і заблукав, бо не було того, хто наставить і покаже що і як? Чи грається бо вигідно? Дуже не хочу, щоб останнє було правдою.
І? певно необхідна зустріч пасторів з Полюховичем, розмова і заява. Публічна заява про наше ставлення до нього, це перший крок, а далі просто: або він шахрай, що прикривається Богом - і Бог йому суддя (а це страшно) або заблукав і готовий з допомогою братів думати і змінюватись.