з недільної проповіді.
Mirrored from Моя хата не з краю, а твоя?.
з завтрашньої проповіді:
По суті, багато християн схожі на колишніх спортсменів. Вже запливли жирком, вже не такі повороткі і все на що вони здатні - згадувати про минулі подвиги. Навіть існує думка, що ти поки молодий, не одружений то ти їзди, служи і так далі… а потім виростеш, зрозумієш суть життя, пізнаєш Бога і заспокоїшся, станеш як всі, будеш роздумувати з висоти набутих богословських доктрин: «а чи сходити мені сьогодні в церкву?» Найбільшим подвигом буде: відвідана домашня групка. Про тих, хто з роками християнського життя поїхав на конференцію ти скажеш: «святий» або ж «фанат», а той звинуватиш у не належному піклуванню про домашніх. Є ще правда каста «над святих» - вони їздять у місіонерські поїздки, але це недоторкані, про них ми краще почитаємо чи послухаємо…
п.с. всі мають право думати інакше і казати, що я не правий