Mirrored from
Моя хата не з краю, а твоя?.
Йдемо сьогодні з Богданкою по вулиці і тут відбувається те, що підтвердужє гіпер-свідомість моєї доні та її глибоке розуміння виховних процесів
Вона піднімає з землі тоненьку гілочку верби і каже:
- Тато, це буде різочка, що б ти з мамою не ременем нас наказував, а різочкою.
Йдучи далі і спілкуючись про те чому ми наказуємо і чи це потрібно, вона знаходить ще одну різочку, але вже розміром по-меньше і каже:
- а це для Лесі, тільки не переплутай. Велика - мені, маленька - Лесі
Пізніше, вона ще раз перепитиувала чи я все правильно зрозумів та демонструвала як нею користуватись і коли ми прийшли додому - пояснила то все дружині.