Чи можна протестантам приймати причастя в православній церкві?
Mirrored from Моя хата не з краю, а твоя?.
З сайту golgotha.org.ua моя відповідь у рубриці “Запитай нас про Бога!”
ЗАПИТАННЯ: (запитання подаємо мовою оригіналу зі збереженням орфографії, пунктуації та стилістики авторів) Іра Б.: Нещодавно цікаве почула цікаве запитання, яке є причиною багатьох конфліктів серед вірян. Суть його: чи можна приймати причастя в православній церкві?
Спочатку спробую коротко пояснити, що таке причастя. За основу свого пояснення я візьму визначення, що дане у 30 статті «Вечеря Господня» баптистського віросповідання 1689 року.
Отже,
Вечеря Господня (причастя) була встановлена Христом у ту саму ніч, в яку Він виданий був. Вона повинна дотримуватись в церквах до кінця віку з метою постійного спомину і звіщення всьому світу Його жертви в смерті Його (1Кор. 11:23-26), для утвердження святих у вірі й всіх благах, що відкрилися через Його смерть, для їхньої духовної підтримки і зростання в Ньому, для нагадування про необхідність подальшого виконання всіх обов’язків перед Ним, а також для того, щоб бути завдатком їх спілкування з Ним і один з одним (1Кор. 10:16-21). Господь Ісус постановив, що при звершенні Вечері, Його служителі повинні помолитися і благословити хліб і вино, освятивши їх у такий спосіб від звичайного вживання для святого використання, потім взяти і переломити хліб, а також взяти чашу і, приймаючи самим участь, подати хліб і вино іншим учасникам вечері 1Кор. 11:23-26.
Варто зазначити, що деякі церкви можуть проповідувати про буквальне Вчення перетворення хліба і вина в тіло і кров Христа, що відбувається при освяченні їх священиком чи будь-яким іншим чином, але ми знаємо, що це суперечить Писанню (Дії 3:21; Лк. 24:6,39) і є не вірним. Ми ж віримо, що зовнішні елементи цієї постанови, відділені належним чином для вживання, визначеного Господом, вказують на розп’ятого Христа. Тому в словах, що мають переносне значення, вони іноді називаються тілом і кров’ю Христа (1Кор. 11:27), хоча за своєю природою залишаються лише хлібом і вином, якими й були до цього (1Кор. 11:26-28).
Також варто зазначити, що беручи участь у вечері Господній ми маємо розважаючи підходити до виконання цієї заповіді Христа.
Тепер давайте спробуємо визначитись із нашим ставленням до православної Церкви. Звісно, ми маємо різні погляди на богословські питання і ця різниця часто доволі суттєва, але незважаючи на це, ми вважаємо православну Церкву частиною Церкви вселенської, головою якої є Ісус Христос. Виходячи з цих двох тверджень, я не знаходжу причини, чому нам (протестантам, євангельським християнам) не можна приймати причастя в православній церкві, та й у будь-якій церкві, що вірить та сповідує апостольський символ віри, який є базовим для всіх християнських церков по всьому світі.
Як вже зазначалось вище, виконуючи цю заповідь Христову варто особливу увагу звертати на своє серце, роздумувати про величність жертви Христа, а не на місце де ми приймаємо причастя.
Звісно, найкраще приймати причастя в церкві, членом якої ви є, тим самим засвідчуючи своїм братам та сестрам Божу любов, та розділяючи з ними радість спілкування у Христі.