історія однієї родини ;-)
Mirrored from Моя хата не з краю, а твоя?.
Їду вчора в маршрутці, мене “сіпає” дружина за плече вказуючи на газету, що лежить біля водія і здивуванню моєму не має меж, адже на першій шпальті фото Крісті і Колі, що є частиною нашої церкви ГОЛГОФА. Приїхавши додому і знаючи назву газети, відразу в інтернет, і ось захоплююча історія кохання в мене перед очима, звісно я і раніше знав цю історію, але так приємно бачити історію тих, кого знаєш, з ким служиш Богові у ЗМІ. Від себе додам, що вони і справді приклад справжньої християнської родини для багатьох тих, хто їх знає і взагалі дуже приємно їх знати і разом робити справи для Слави Бога в Якого ми віримо. Одним словом читайте самі
Привіз дружину з Німеччини
Неймовірні випробування любов’ю на відстані тільки зміцнили почуття українського хлопця та дівчини з Німеччини. Перед святкуванням третьої річниці весілля у Рівному, подружжя розповіло власну історію кохання.
Коли за вікном лютують морози, обличчя Крістіни та Миколи Лавренчуків просто сяють від радості. Їхня любов витримала тривале спілкування на відстані та довгоочікувані подорожі за океан, щоб хоча б раз у півроку побачитись на іншому континенті.
…З першої хвилини зустрічі у Рівному дружина Миколи не на жарт здивувала чистою українською мовою. Крістіна Лавренчук вивчила українську, спілкуючись із друзями та родичами Миколи.
- Між собою ми спілкуємось лише англійською, - поділився чоловік.
Закохались одне в одного ще при першій зустрічі шість років тому. Однак одружитись молоді люди змогли лише два з половиною роки тому.
А почалась їхня історія кохання у литовському коледжі. Саме там другокурсниця Крістіна здобувала професію психолога, а Микола почав вивчати бізнес адміністрування.
Познайомились молоді люди у колі спільних друзів, з якими часто ходили в джаз-кафе. Вже з першої зустрічі сподобались одне одному. А при наступних побаченнях знайшли чимало спільних інтересів. Ще більше закоханих зблизила робота у команді в літніх християнських таборах поблизу Вільнюса, де молоді люди були помічниками організаторів протягом двох тижнів.
Сильне почуття заполонило їхні серця та думки, але Крістіна змушена була виїхати до Голландії, щоб продовжити навчання.
Тоді закохані більше року спілкувались через Інтернет, та це було не найбільшим випробуванням. Коли Микола зрозумів, що так більше не може продовжуватись і потрібно одружуватись, вирішив заробити грошей на весілля. Саме тому Микола Лавренчук поїхав працювати до Сполучених Штатів Америки за молодіжною програмою “Work & Travel”. Тепер для того, щоб хоча б раз у півроку бачитись із коханим, Крістіні доводилося працювати на кількох роботах, а весь інший час пара спілкувалась по телефону.
Після трьох з половиною років спілкування на відстані дівчина завершила навчання й придбала квиток на літак до Миколи в Маямі штату Флорида. Однак за тиждень до її перельоту вони вирішили не жити в Америці, а обрали Україну. Річ у тім, що за два роки праці у заокеанській країні рівнянин побачив життя американського міста ізсередини й зрозумів, що там не все так солодко, як це бачать туристи.
- Тож не уявляв у цій країні свого спільного життя із коханою, й ми приїхали до Рівного, - пригадує Микола. - У своєму рідному місті привів Крістіну до дому, де пелюстками із троянд була встелена вся кімната, а навколо палало безліч свічок. Саме тоді я став на коліно й попросив руки у своєї коханої.
Відтоді минуло два з половиною роки. За цей час Крістіна призвичаїлася до українських буднів, навчилась розмовляти українською з новими друзями.
- Життя в Україні спочатку було дещо незвичним, - пригадує дружина Миколи. - Не розуміючи мови, спочатку навіть плакала від розпачу. Збираючи необхідні документи для одруження, була здивована тим, що українці заходять без черги до установ, ігноруючи всіх, хто чемно чекає перед дверима. Просто вона у Німеччині такого не помічала. Та поступово почала до всього ставитись спокійніше, адже свого часу жила не лише в Німеччині, а й у Литві та Казахстані, де багато подібного з Україною.
- До нас приїжджали мої батьки з Німеччини. Вони живуть поблизу стародавнього міста Кельн, - розповідає Крістіна. - У Рівному їм сподобався ринок, який нагадав базари Туреччини. Зараз можу частіше бачитись з батьками, адже продовжую навчання у Європі й кожні два місяці їду на заняття до Німеччини.
Доки подружжя займається релігійно-громадською роботою й допомагає організовувати християнські табори, громадянка Німеччини сподівається невдовзі отримати посвідку на проживання в Україні.
Як би не складались обставини, подружжя переконалось у біблійному твердженні про те, що Бог є любов і Він наповняє цим почуттям людей, які в Нього вірять. Божа любов є сильніша - за будь-які перепони, що іноді виникають між закоханими на шляху до щасливого кохання. Молоді люди переконані, що якби вони не мали Бога в серцях, то нізащо не були б разом.