Про етичний бізнес і людський фактор - завтра в нашій районці!
Містечко наше маленьке. Є в тому свої плюси. Заходячи в крамничку чи установу, маєш всі шанси зустріти знайомих, родичів , сусідів. І це теж добре. Весь час присутній людський фактор, що особисто для мене важливо. Легко загубитись у великому маркеті, де проти тебе використовують надсучасні технології психологічного впливу. Щоб ти якомога легше розпрощався з якомога більшою кількістю грошових знаків. А в маленьких закладах ти сподіваєшся власне на згаданий людський фактор по обидві сторони прилавка чи чиновного бюрка. Якщо сам, принаймні, вважаєш себе людською істотою, а не тільки споживачем товарів чи послуг.
Трафунки бувають розмаїті - недарма так кажуть наші сусіди галичани. У відносинах між закладом і споживачем так само трапляються «трафунки». І в мене теж трапляються, як це не дивно. І досвід виходу з подібних ситуацій сякий-такий теж накопичився.
Нещодавно дружина зробила собі подарунок до Дня народження - придбала поличку у ванну кімнату. Попередньо ми об`їздили кілька магазинів. При нагоді я навіть роздивлявся в Луцьку у великому спеціалізованому маркеті. Та знайшли те, що треба , власне у Володимирі в невеликій крамниці. Голова нашого ЖБК зі знанням справи допоміг її прилаштувати і тільки-но ми почали звикати до обнови - стався власне «трафунок» . Коли нас не було вдома, дзеркало впало і розлетілось на друзки. Зателефонували до голови ЖБК, оскільки він її монтував. Окрім того маємо всі підстави довіряти сусідові - за багато років він неодноразово демонстрував свою компетентність та порядність. Його вирок був однозначний: дзеркало впало через помилки в технології виготовлення.
А далі почалося те, з чим доводиться зустрічатись споживачеві неякісних товарів чи послуг за умови відсутності вже згадуваного людського фактору. Наступного дня була неділя і менеджера чи директора ми не застали. Не застав я його ні в понеділок, ні у вівторок, ні в середу. Були, але вже нема. Всі переговори проходили через продавщицю, яка не має повноважень приймати рішення. Нас просто не вислухали ті, хто має ці повноваження , щоб адекватно вийти з ситуації. В принципі нам не відмовили і обіцяли повернути кошти.
Здавалося б - з ким не буває. Та маю таку звичку - доводити справу до логічного завершення.
Тяжко мені знайти логіку в ситуації, коли двічі відвідували той магазин до покупки і чотири рази після, щоб мати на виході обіцянку про повернення коштів. То навіщо взагалі було виходити з хати? І все тільки через те, що люди не спромоглися на просте людське спілкування - той самий людський фактор. Невже в бізнесі це протипоказано?
Маю, звичайно, інші приклади. Колись на початку буремних 90-х власники подібної невеличкої крамниці в подібній ситуації чемно вибачились і негайно замінили товар. Зараз в них процвітаючий бізнес і не один. Якось при зміні гуми на моїй «Славуті» робітники напартачили і наступного ж дня власник майстерні власним коштом ліквідував всі збитки. Хоч це був і вихідний.
І з такими людьми хочеться мати справу і надалі. Тому що «трафунки» дійсно бувають розмаїті. Але рахується насправді тільки людський фактор при виході з подібних ситуацій.
А що з поличкою? В мене є свої способи допомогти бізнесменам бути людьми. А от чи скористаються?…
Сергій Шишкін. Почесний громадянин Володимира-Волинського. Голова ГО «Живий Погляд».
Трафунки бувають розмаїті - недарма так кажуть наші сусіди галичани. У відносинах між закладом і споживачем так само трапляються «трафунки». І в мене теж трапляються, як це не дивно. І досвід виходу з подібних ситуацій сякий-такий теж накопичився.
Нещодавно дружина зробила собі подарунок до Дня народження - придбала поличку у ванну кімнату. Попередньо ми об`їздили кілька магазинів. При нагоді я навіть роздивлявся в Луцьку у великому спеціалізованому маркеті. Та знайшли те, що треба , власне у Володимирі в невеликій крамниці. Голова нашого ЖБК зі знанням справи допоміг її прилаштувати і тільки-но ми почали звикати до обнови - стався власне «трафунок» . Коли нас не було вдома, дзеркало впало і розлетілось на друзки. Зателефонували до голови ЖБК, оскільки він її монтував. Окрім того маємо всі підстави довіряти сусідові - за багато років він неодноразово демонстрував свою компетентність та порядність. Його вирок був однозначний: дзеркало впало через помилки в технології виготовлення.
А далі почалося те, з чим доводиться зустрічатись споживачеві неякісних товарів чи послуг за умови відсутності вже згадуваного людського фактору. Наступного дня була неділя і менеджера чи директора ми не застали. Не застав я його ні в понеділок, ні у вівторок, ні в середу. Були, але вже нема. Всі переговори проходили через продавщицю, яка не має повноважень приймати рішення. Нас просто не вислухали ті, хто має ці повноваження , щоб адекватно вийти з ситуації. В принципі нам не відмовили і обіцяли повернути кошти.
Здавалося б - з ким не буває. Та маю таку звичку - доводити справу до логічного завершення.
Тяжко мені знайти логіку в ситуації, коли двічі відвідували той магазин до покупки і чотири рази після, щоб мати на виході обіцянку про повернення коштів. То навіщо взагалі було виходити з хати? І все тільки через те, що люди не спромоглися на просте людське спілкування - той самий людський фактор. Невже в бізнесі це протипоказано?
Маю, звичайно, інші приклади. Колись на початку буремних 90-х власники подібної невеличкої крамниці в подібній ситуації чемно вибачились і негайно замінили товар. Зараз в них процвітаючий бізнес і не один. Якось при зміні гуми на моїй «Славуті» робітники напартачили і наступного ж дня власник майстерні власним коштом ліквідував всі збитки. Хоч це був і вихідний.
І з такими людьми хочеться мати справу і надалі. Тому що «трафунки» дійсно бувають розмаїті. Але рахується насправді тільки людський фактор при виході з подібних ситуацій.
А що з поличкою? В мене є свої способи допомогти бізнесменам бути людьми. А от чи скористаються?…
Сергій Шишкін. Почесний громадянин Володимира-Волинського. Голова ГО «Живий Погляд».