Політика і політика
Часто доводиться чути, що політика - брудна справа. З цим важко не погодитися і ще важче - погодитися.
Дивлячись на мишачу метушню біля корита, яку прийнято в Україні, в пострадянському просторі і багатьох інших країнах називати політичним процесом, приходить думка про те, що єдиний адекватний політолог - це Сергій Шнуров з його піснею про вибори. Коли основною, а часом і єдиною метою політиків є високе крісло, порядна людина з почуття огиди стає противсіхом.
Інша зірка шоу-бізнесу якось висловилася в тому сенсі, що якщо людина не цікавиться політикою, то її мало що цікавить в житті з того, що знаходиться за межами власної квартири. Схожої точки зору дотримувалися і древні греки, що розділяли громадян на 2 категорії - тих, хто займається громадськими справами і тих, хто повністю присвятив себе своїм особистим справам; називалися ці групи - політики і ідіоти.
А насправді, голосування на виборах, перегляд телевізійних шоу, стояння на партійних мітингах, інтернетні баталії і використання партійних кольорів і символів не є політичною активністю громадян. Немає необхідності мерчендайзеру Колі замислюватися про те, чи приєднуватися Україні до ЄС чи Митного союзу; кому присвоювати звання героя України, а у кого відбирати його; яку мову використовувати для комерційної реклами... При прийнятті цих рішень його ніхто ні про що питати не буде.
Громадянин виявився перед заздалегідь програшним вибором між байдужістю до суспільних справ і підтримкою одного з угрупувань, що беруть участь в бійці за трон, бюджет і преференції в бізнесі. Причому ні пасивність громадянина, ні підтримка партій ніяк не відіб'ється на стані суспільних справ - рівні медобслуговування, якості освіти, зайнятості, продуктивності праці, захищеності прав і свобод людини. Але цей вибір меншого з двох зол - нав'язаний громадянину державою та системою суспільних відносин, він не відображає всіх існуючих альтернатив.
Головною альтернативою є самоорганізація, створення неполітичних об'єднань людей на основі принципів співробітництва та самоврядування для вирішення буденних справ. Наприклад, мешканці мікрорайону можуть створити споживчий кооператив на родчейльскіх принципах, щоб мати можливість купувати гарантовано якісні продукти, істотно заощаджуючи при цьому; молоді сім'ї, які не мають можливості купити житло, можуть організувати житлово-будівельний кооператив і побудувати собі житло за ціною в кілька разів дешевше ринкової; вчителі однієї дисципліни з різних шкіл міста можуть збиратися для обміну педагогічним досвідом; спільноти за інтересами - проводити різні фестивалі та змагання ... Можна наводити тисячі і тисячі подібрих прикладів з різних сфер життя у світі і в Україні.
Головне тут - принцип об'єднання з собі подібними для вирішення справ, в яких ви розбираєтеся, хід яких залежить від вас, і які важливі для всіх, хто бере в них участь.