м.Сянки - Верховинський вододільний хребет - м.Воловець, 17-19.06.21р.
на фоні дискусій "а хто піднявся, а хто не піднявся на Еверест?" та розпочавшогося Євро 2020, мій похід хребтом, на якому в основному безлюдно, виглядає малоцікавим) та все ж - я б навіть дуже і дуже порекомендував би своїм друззям-туристам звернути на цей хребет увагу
день перший
давно марив Пікуєм, та банально піднятись на нього з Біласовиці чи Щербовця в плани не входило. Хотілось ВВХ пройти повністю. І можна сказати, що цілком випадково звернув увагу на потяг Київ-Солотвино, який проходить через Здолбунів і робить зупинку в Сянках. Все ставало на свої місця і виглядало ідеально - вийшов з потяга і одразу на маршруті.
Отже біля 6-00 починаю свій маршрут з села Сянки.
І треба ж було мені розговоритись з черговою по вокзалу? "та чого ви будете йти тим болотом, йдіть дорогою" І замість того щоб йти понад коліями, йду селом, вихожу на дорогу і півтора лишніх кілометри накрутив на самому початку). "Чи мало я тих боліт пройшов, що послухав чергову?"- картав я себе). А сонце припікало з самого ранку. Скоріше б до лісу! Ну ось і ліс! Але не так добре виявилось в тому лісі - стежка досить заросша, мокра і табунами літають комари. Саме мене вони й чекали. І кров моя їм явно по смаку прийшлась. Негідники! Я ж їм нічого не зробив) Все таки, краще б було цю ділянку дорогою обійти. Через три кілометри лісова дорога стала цілком комфортною, та й комари лишились в своєму мокрому лісі чекати на слідуючу жертву) Потихеньку дійшов до витоків річки Уж. Тут запланована тривала зупинка на сніданко-обід. Місце гарне, але вода в джерелі ну зовсім не смачна, з присмаком цвілі. Та й щоб добратись до неї, потрібно було розмотати те що павуки понаплітали. Але інших варіантів не було - на цій воді мусив цілий день прожити)
витік р.Уж
Долаю ще чотирі кілометри і відкриваються краєвиди
ну що ж почалось те, чого хотів - Дрогобицький камінь, Старостина, Журавка, Листованя - вершини живописні, цікаві, але постійні підйоми і спуски, плюс спека - вимотали мене за цілий день.
ти бач, він вже й селфі навчився робити)
перевал Руський путь
Місця під стоянку ніби й траплялись, але на одних вода була відсутня, інші занадто відкриті і під нахилом. Як я й передбачав, топати прийдеться до полонини Панської. Але дійшовши до перевалу Руський путь, через Великий верх перейти сил вже не було) Беру в руки карту і бачу що ВВ можна обійти. Ще й по дорозі воду знайшов - холодну, смачну)
19-00 - на полонині Панській. За день пройдено 28 км - трохи забагато) далі все як завжди - облаштування табору, вечеря, але на медитації та збирання дров для вогнище мене не вистачило) 21-00 - відбій)
день другий
6-00 підйом. Трохи надолужую те. що не всиг вчора - прогулявся полониною, далі традиційний сніданок - вівсянка та чай з лимоном і вирушаю на побачення з Пікуєм.
До побачення, полонина Панська! Дуже хотілося б ще сюди прийти.
На хребті потужний вітерець, який рятує від спеки
аж дико від цілковитої безлюдності - такий шикарний хребет, і нікого немає.
От і до Пікуя дійшов)
А тут і стали зявлятись туристи) То з Щербоця, то з Біласовиці стали підходити з легенькими рюкзачками)
а ці гарно розташувались)
поглядна пройдений шлях
Збулась ще одна мрія, на одну мрію життя стало меньш цікавим)
Без пригод спускаюсь в Біласовицю. На цьому можна було б і закінчити похід, але в мене ще день був в запасі, та й сьогодні ще до вечора довго було. Отже рушаю в сторону Верецького перевалу, дохожу до туристичного притулку і тут зупиняюсь на ніч.
місце гарне, але без води. Беру два пятилітрових бутля і рушаю на пошуки. Побродивши хащами, болотами, воду знайшов, доставив і на цьому бобік здох) Сьогодні здолав 23 км. Теж непогано)
день третій
Збирався спати до 8-00. Не вийшло. Після шостої вже не спиться. На сьогодні лишається 17 км до Воловця, отже не поспішаю, мій потяг відправляється пізно ввечері.
І знову повторюється історія з минулого виїзду - фотик на ранок не працював - забув його звечора виключити. Прийдеться знову фоткати телефоном.
Верецький перевал
Хребет гарний, маршрут йде без значних перепадів по висоті. долається легко. З мінусів - відсутність води. Ну і туристи обминають його своєю увагою - зустрів лише двох молодих людей на шляху .Вийшов на Воловецький перевал. Тут довго сидів, медитував. поки дощику не дочекався. Та й спустився в Воловець, ось і казочці кінець) та надія є, що продовження буде
трек тут https://uk.wikiloc.com/marshruty-pokhid/m-sianki-vvkh-veretskii-p-l-m-volovets-76410609
день перший
давно марив Пікуєм, та банально піднятись на нього з Біласовиці чи Щербовця в плани не входило. Хотілось ВВХ пройти повністю. І можна сказати, що цілком випадково звернув увагу на потяг Київ-Солотвино, який проходить через Здолбунів і робить зупинку в Сянках. Все ставало на свої місця і виглядало ідеально - вийшов з потяга і одразу на маршруті.
Отже біля 6-00 починаю свій маршрут з села Сянки.
І треба ж було мені розговоритись з черговою по вокзалу? "та чого ви будете йти тим болотом, йдіть дорогою" І замість того щоб йти понад коліями, йду селом, вихожу на дорогу і півтора лишніх кілометри накрутив на самому початку). "Чи мало я тих боліт пройшов, що послухав чергову?"- картав я себе). А сонце припікало з самого ранку. Скоріше б до лісу! Ну ось і ліс! Але не так добре виявилось в тому лісі - стежка досить заросша, мокра і табунами літають комари. Саме мене вони й чекали. І кров моя їм явно по смаку прийшлась. Негідники! Я ж їм нічого не зробив) Все таки, краще б було цю ділянку дорогою обійти. Через три кілометри лісова дорога стала цілком комфортною, та й комари лишились в своєму мокрому лісі чекати на слідуючу жертву) Потихеньку дійшов до витоків річки Уж. Тут запланована тривала зупинка на сніданко-обід. Місце гарне, але вода в джерелі ну зовсім не смачна, з присмаком цвілі. Та й щоб добратись до неї, потрібно було розмотати те що павуки понаплітали. Але інших варіантів не було - на цій воді мусив цілий день прожити)
витік р.Уж
Долаю ще чотирі кілометри і відкриваються краєвиди
ну що ж почалось те, чого хотів - Дрогобицький камінь, Старостина, Журавка, Листованя - вершини живописні, цікаві, але постійні підйоми і спуски, плюс спека - вимотали мене за цілий день.
ти бач, він вже й селфі навчився робити)
перевал Руський путь
Місця під стоянку ніби й траплялись, але на одних вода була відсутня, інші занадто відкриті і під нахилом. Як я й передбачав, топати прийдеться до полонини Панської. Але дійшовши до перевалу Руський путь, через Великий верх перейти сил вже не було) Беру в руки карту і бачу що ВВ можна обійти. Ще й по дорозі воду знайшов - холодну, смачну)
19-00 - на полонині Панській. За день пройдено 28 км - трохи забагато) далі все як завжди - облаштування табору, вечеря, але на медитації та збирання дров для вогнище мене не вистачило) 21-00 - відбій)
день другий
6-00 підйом. Трохи надолужую те. що не всиг вчора - прогулявся полониною, далі традиційний сніданок - вівсянка та чай з лимоном і вирушаю на побачення з Пікуєм.
До побачення, полонина Панська! Дуже хотілося б ще сюди прийти.
На хребті потужний вітерець, який рятує від спеки
аж дико від цілковитої безлюдності - такий шикарний хребет, і нікого немає.
От і до Пікуя дійшов)
А тут і стали зявлятись туристи) То з Щербоця, то з Біласовиці стали підходити з легенькими рюкзачками)
а ці гарно розташувались)
поглядна пройдений шлях
Збулась ще одна мрія, на одну мрію життя стало меньш цікавим)
Без пригод спускаюсь в Біласовицю. На цьому можна було б і закінчити похід, але в мене ще день був в запасі, та й сьогодні ще до вечора довго було. Отже рушаю в сторону Верецького перевалу, дохожу до туристичного притулку і тут зупиняюсь на ніч.
місце гарне, але без води. Беру два пятилітрових бутля і рушаю на пошуки. Побродивши хащами, болотами, воду знайшов, доставив і на цьому бобік здох) Сьогодні здолав 23 км. Теж непогано)
день третій
Збирався спати до 8-00. Не вийшло. Після шостої вже не спиться. На сьогодні лишається 17 км до Воловця, отже не поспішаю, мій потяг відправляється пізно ввечері.
І знову повторюється історія з минулого виїзду - фотик на ранок не працював - забув його звечора виключити. Прийдеться знову фоткати телефоном.
Верецький перевал
Хребет гарний, маршрут йде без значних перепадів по висоті. долається легко. З мінусів - відсутність води. Ну і туристи обминають його своєю увагою - зустрів лише двох молодих людей на шляху .Вийшов на Воловецький перевал. Тут довго сидів, медитував. поки дощику не дочекався. Та й спустився в Воловець, ось і казочці кінець) та надія є, що продовження буде
трек тут https://uk.wikiloc.com/marshruty-pokhid/m-sianki-vvkh-veretskii-p-l-m-volovets-76410609