позапланове, 28-29.07.2018 р.
В липні йти нікуди не збирався. Не все пішло так, як хотілося в минулому поході, тож вирішив трохи перепочити від гір, в якійсь мірі дати собі прискучати за горами). Але коли мій товариш Вадим позвонив і запропонував підкинути в Карпати (він їхав з сімєю відпочивати на Драгобрат), час на роздуми мені не був потрібен, хоча в прогнозі синоптиків були дощі та грози.
IMG_1753
Єдине , що було складно - вибрати маршрут на два дні, так як більше не мав) Зрештою, вирішив нічого не видумувати, а сходити на старий, добрий Кукул, стартувавши з Яблуницького перевалу. Таким чином і Вадиму буде по дорозі висадити мене, та й ділянку Яблуницький - Вороненківський перевали я ще не проходив.
Отже, 12-00 стартую.
Спекотно, йти важко. Та й особливо, нічого цікавого на вищезгаданій ділянці не має - звичайна гірська дорога, по якій можуть їздити автомобілі. На Припір прийшов втомлений і всерйоз збирався тут ставати на ніч.
IMG_1674
Але обід з вишнівкою, кава в якійсь мірі відновили сили) Так, що збираюсь і йду далі. По дорозі кілька разів накриває дощ. Дорога після дощів стала кашою і цю кашу не завжди можна було обійти.
IMG_1682
18-00,я на горі Під-Бирдо, розкладаю табір, збираю дрова, готую вечерю.
IMG_1694
Вечір був неповторним, ради цього варто було йти. На Чорногірському гриміло, хмари затягнули Петрос з Говерлою, а Кукульський хребет був чистий всупереч прогнозам.
IMG_1728
IMG_1738
IMG_1743
IMG_1745
Ніч.
Години з третьої почалась гроза і злива. Хоч і стояв на вершині, страху не відчував. Були лише опасіння, чи палатка таку зливу витримає. Річ у тім, що взяв протестувати нову палатку Terra Incognita strim. Вистояли) Перше серйозне випробування - на 5 балів)
Ранок був молочно-туманним. Гроза вщухла, але дощик то накрапав, то стихав. Чай з бубликом, і йду на Кукул. Можливо, комусь і не подобається ходити туманами, але мене те не стосується)
Кукул, вершина
IMG_1748
Часу було вдосталь, то ж на вершині провів години зо дві.
За кілька метрів від вершини виявив покинутий табір
IMG_1768
IMG_1769_1
Що тут сталось, що геть і намет покинули, лишається лише здогадуватись.
Сонечко піднялося, туман почав розсіюватись і без краєвидів я не лишився)
IMG_1760
IMG_1771
Ну, а дорогу вниз від Лабєски до Ворохти описати без лайки, неможливо. Знаю, що тут спускатись-підніматись варто лише в морозну погоду, і вже не вперший раз сунусь сюди, та ще й після дощів. По дорозі , правда, теж зустрічаю таких же нерозсудливих туристів , як і сам)
Брудний, як порося, в болоті по самі вуха фінішую у Ворохті) Але, все одно - це краще, ніж на вихідні лишатись дома на дивані. І це дає надію, що продовження буде...
IMG_1753
Єдине , що було складно - вибрати маршрут на два дні, так як більше не мав) Зрештою, вирішив нічого не видумувати, а сходити на старий, добрий Кукул, стартувавши з Яблуницького перевалу. Таким чином і Вадиму буде по дорозі висадити мене, та й ділянку Яблуницький - Вороненківський перевали я ще не проходив.
Отже, 12-00 стартую.
Спекотно, йти важко. Та й особливо, нічого цікавого на вищезгаданій ділянці не має - звичайна гірська дорога, по якій можуть їздити автомобілі. На Припір прийшов втомлений і всерйоз збирався тут ставати на ніч.
IMG_1674
Але обід з вишнівкою, кава в якійсь мірі відновили сили) Так, що збираюсь і йду далі. По дорозі кілька разів накриває дощ. Дорога після дощів стала кашою і цю кашу не завжди можна було обійти.
IMG_1682
18-00,я на горі Під-Бирдо, розкладаю табір, збираю дрова, готую вечерю.
IMG_1694
Вечір був неповторним, ради цього варто було йти. На Чорногірському гриміло, хмари затягнули Петрос з Говерлою, а Кукульський хребет був чистий всупереч прогнозам.
IMG_1728
IMG_1738
IMG_1743
IMG_1745
Ніч.
Години з третьої почалась гроза і злива. Хоч і стояв на вершині, страху не відчував. Були лише опасіння, чи палатка таку зливу витримає. Річ у тім, що взяв протестувати нову палатку Terra Incognita strim. Вистояли) Перше серйозне випробування - на 5 балів)
Ранок був молочно-туманним. Гроза вщухла, але дощик то накрапав, то стихав. Чай з бубликом, і йду на Кукул. Можливо, комусь і не подобається ходити туманами, але мене те не стосується)
Кукул, вершина
IMG_1748
Часу було вдосталь, то ж на вершині провів години зо дві.
За кілька метрів від вершини виявив покинутий табір
IMG_1768
IMG_1769_1
Що тут сталось, що геть і намет покинули, лишається лише здогадуватись.
Сонечко піднялося, туман почав розсіюватись і без краєвидів я не лишився)
IMG_1760
IMG_1771
Ну, а дорогу вниз від Лабєски до Ворохти описати без лайки, неможливо. Знаю, що тут спускатись-підніматись варто лише в морозну погоду, і вже не вперший раз сунусь сюди, та ще й після дощів. По дорозі , правда, теж зустрічаю таких же нерозсудливих туристів , як і сам)
Брудний, як порося, в болоті по самі вуха фінішую у Ворохті) Але, все одно - це краще, ніж на вихідні лишатись дома на дивані. І це дає надію, що продовження буде...