с.Бистриця -г.Братківська - оз.Апшинець - г.Близниця - м.Рахів, 7-10.09.2016 р.
Однозначно, ставлю залік собі за цей похід. По перше - пройдено новий маршрут (не рахуючи відрізку перемичка-Рахів, який досить регулярно ходиться), по друге - подолано синдром Бистриці - села, звідки можна починати багато цікавих маршрутів, але добирання до якого мені видавалось надто проблематичним. В дійсності все виявилось набагато простіше, але про все по порядку )
Маршрут був складений кілька років тому, і скоріш за все він би й далі знаходився б у підвішеному стані, якби...... одного гарного вечора втрапив на очі фотозвіт моєї подруги по ФБ чарівної дівчини Галини. Фотоальбом хоч і мав назву "Без назви", але по фоткам я одразу ж побачив, що це і є мій підвисший маршрут. Отримавши від Галі деякі консультації, за день до відїзду було вирішено йти по нижчеописаному маршруту.
1-й день
Виїхали маршруткою із АС № 1 Ів-Франківська на Надвірну (відправлення о 6-30), 7-20 - ми в центрі Надвірної, переходимо на АС біля магазину Горизонт і о 8-00 відправляємось на Бистрицю (офіційний час відправлення 7-30). 9-30 ми стартуємо, все просто і доступно.
1-ша частина - біля 5 км селами по рівній дорозі. В с.Климпуші повертаємо на синій маршрут і без надзусиль виходимо на хребет, по якому і повинні сьогодні пройти через полонину Вовкани до полонини Братківської.
село Климпуші
полонина Вовкани - тривалий відпочинок, поповнення запасів води , фотосесія.
Дорога йде лісом, тому спека не дошкуляє, час від часу робимо зупинки, що б поласувати ожиною. 16-00 - ми на полонині Братківській. Далі йти сьогодні - немає сенсу, тому розбиваємо свій табір тут
полонина Братківська і краєвиди з неї
До вечора час минає непомітно - я йду в розвідку, що б знайти стежку на гору Братківську і завтра не блудити, Оксана займається заготовкою дров для вогнища.
Далі - вечеря, вогнище, дискусії про зміст життя, туристичні анекдоти і о 22-00 - відбій.
2-й день
Все традиційно - чай, вівсянка і на штурм Братківської ) Сьогодні день важкий - маємо зробити два набори висоти по 500 метрів. Минаємо полонину, йдемо трохи лісом і далі - наш улюблений жереп ) Жереп досить гарно прохідний, він скоріше вносить родзинку різноманіття в похід, ніж викликає дискомфорт.
Якось мій товариш Андрій sxublenuy порекомендував:"Хочеш втрапити в саме серце Карпат - йди на Братківську" Піднявшись на вершину, саме це я і відчув. Навколо лише гори, куди не поглянь, які ніби й не помічають тебе, нікчемної мурахи, яка пнеться вверх, а вибравшись, вважає себе аж надто вже крутою ) Вони - ровесники вічності на цій планеті, і це вони нас підкорили, а не ми їх підкорюємо.
На вершині кава, споглядання, зависання, медитування - саме те, для чого ми і йдемо в гори.
Йти вниз нехотілося, але час підганяв. Скидаємо висоту з 1780 до 1200 і слідуюче зависання - біля витоків Чорної Тиси. Тут же й обід )
А далі - знову пашем ) Набираємо висоту у зворотньому порядку - з 1200 на 1700, цього разу - на Татаруку. Підйом запланував не маркованим маршрутом, вирішив, що так буде цікавіше. Вузенька стежка, інколи малопомітна, часом досить крута, трохи завалів, але не критичного характеру, трохи жерепу, чагарнику - саме те від чого отримує задоволення моя молода команда )
Піднявшмсь на Татаруку, знову наповнюєшся відчуттям простору, хочеться надовго спинитися, зависнути, але часу для цього немає - наступає вечір і наші кілометри за нас ніхто не пройде.
Нарешті - 19-00 і ми на озері Апшинець. Я не поет і не письменник, і словами не в змозі передати ту красу в яку ми потрапили. Сюди потрібно прийти і відчути все на свої очі.
3-й день
Знову чай, вівсянка і ніякого бажання кудись йти ) Але графік є графік і о 10-30 беремо різко вгору на хребет,з 1500 на 1700, для розминки саме те , що й потрібно ) І знову відчуття простору, куди не поглянь. Почали траплятися туристи. Зустрічаємо харківян, дніпровців, киян, поляків, чехів.
озеро Ворожеска
А далі ще й всілякі ГАЗ 66, УАЗ 452, які здіймали стовпи пилу, залишали вихлопи і просто дратували, псували настрій.
На сьогодні наша родзинка - Близниця Велика. Крок за кроком, під палючим сонцем о 16-00 ми підіймаємось на вершину. І знову зависання, медитування і т.д.
Спуск до Прислопу із сідла між Близницями спокійний, рівномірний і ми вже були в передчутті відпочинку, смачної вечері, медитувань біля вогнища. Але не судилось. На місці нашої запланованої стоянки паслись буйволи (не корови, а саме буйволи) і стояли пастухи. Думати було фактично ніколи і обявляю своє рішення - йти на полонину Засови (за г.Стара). Опустивши голови, моя молода команда весело крокує далі. О 20-30, майже в повній темряві ми на місці ночівлі № 2. Виставляти палатку не було ніякого бажання, тому розміщаємось в досить пристойній колибі. Вирішуємо сьогодні обійтися без вогнища - сили вичерпані, є лише бажання скоріше заснути.
4-й день
Сьогодні я добрий - даю поспати до 8-00. Самому після 6-00 вже не спиться, тому в мене сьогодні ранкова кава і зустріч світанку
На сьогодні - спокійний перехід до славного міста Рахова без різких перепадів висоти, з неперевершеними краєвидами, зі смакуванням чорниці, брусниці і повною відсутністю туристів.
Робимо затяжну зупинку біля притулку Перелісок. Для справки - переночувати в притулку коштує 75 гр. на сьогоднішній день. В настоятеля є вино. пиво, горілка, кава, кавуни і ще багато всього необхідного )
Внизу - Рахів
18-00 - ми в Рахові, стомлені й щасливі. І вже тут констатую, що похід пройшов без жодного натяку на блуд, що не так часто буває. Дякую своїм друззям - Андрію за ідею, Галинці - за підтримку і консультації, Оксані за компанію і терпіння. Є надія, що продовження буде )
Трек тут http://ua.wikiloc.com/wikiloc/view.do?id=14729928 (в трек не ввійшов 1-й день)
Маршрут був складений кілька років тому, і скоріш за все він би й далі знаходився б у підвішеному стані, якби...... одного гарного вечора втрапив на очі фотозвіт моєї подруги по ФБ чарівної дівчини Галини. Фотоальбом хоч і мав назву "Без назви", але по фоткам я одразу ж побачив, що це і є мій підвисший маршрут. Отримавши від Галі деякі консультації, за день до відїзду було вирішено йти по нижчеописаному маршруту.
1-й день
Виїхали маршруткою із АС № 1 Ів-Франківська на Надвірну (відправлення о 6-30), 7-20 - ми в центрі Надвірної, переходимо на АС біля магазину Горизонт і о 8-00 відправляємось на Бистрицю (офіційний час відправлення 7-30). 9-30 ми стартуємо, все просто і доступно.
1-ша частина - біля 5 км селами по рівній дорозі. В с.Климпуші повертаємо на синій маршрут і без надзусиль виходимо на хребет, по якому і повинні сьогодні пройти через полонину Вовкани до полонини Братківської.
село Климпуші
полонина Вовкани - тривалий відпочинок, поповнення запасів води , фотосесія.
Дорога йде лісом, тому спека не дошкуляє, час від часу робимо зупинки, що б поласувати ожиною. 16-00 - ми на полонині Братківській. Далі йти сьогодні - немає сенсу, тому розбиваємо свій табір тут
полонина Братківська і краєвиди з неї
До вечора час минає непомітно - я йду в розвідку, що б знайти стежку на гору Братківську і завтра не блудити, Оксана займається заготовкою дров для вогнища.
Далі - вечеря, вогнище, дискусії про зміст життя, туристичні анекдоти і о 22-00 - відбій.
2-й день
Все традиційно - чай, вівсянка і на штурм Братківської ) Сьогодні день важкий - маємо зробити два набори висоти по 500 метрів. Минаємо полонину, йдемо трохи лісом і далі - наш улюблений жереп ) Жереп досить гарно прохідний, він скоріше вносить родзинку різноманіття в похід, ніж викликає дискомфорт.
Якось мій товариш Андрій sxublenuy порекомендував:"Хочеш втрапити в саме серце Карпат - йди на Братківську" Піднявшись на вершину, саме це я і відчув. Навколо лише гори, куди не поглянь, які ніби й не помічають тебе, нікчемної мурахи, яка пнеться вверх, а вибравшись, вважає себе аж надто вже крутою ) Вони - ровесники вічності на цій планеті, і це вони нас підкорили, а не ми їх підкорюємо.
На вершині кава, споглядання, зависання, медитування - саме те, для чого ми і йдемо в гори.
Йти вниз нехотілося, але час підганяв. Скидаємо висоту з 1780 до 1200 і слідуюче зависання - біля витоків Чорної Тиси. Тут же й обід )
А далі - знову пашем ) Набираємо висоту у зворотньому порядку - з 1200 на 1700, цього разу - на Татаруку. Підйом запланував не маркованим маршрутом, вирішив, що так буде цікавіше. Вузенька стежка, інколи малопомітна, часом досить крута, трохи завалів, але не критичного характеру, трохи жерепу, чагарнику - саме те від чого отримує задоволення моя молода команда )
Піднявшмсь на Татаруку, знову наповнюєшся відчуттям простору, хочеться надовго спинитися, зависнути, але часу для цього немає - наступає вечір і наші кілометри за нас ніхто не пройде.
Нарешті - 19-00 і ми на озері Апшинець. Я не поет і не письменник, і словами не в змозі передати ту красу в яку ми потрапили. Сюди потрібно прийти і відчути все на свої очі.
3-й день
Знову чай, вівсянка і ніякого бажання кудись йти ) Але графік є графік і о 10-30 беремо різко вгору на хребет,з 1500 на 1700, для розминки саме те , що й потрібно ) І знову відчуття простору, куди не поглянь. Почали траплятися туристи. Зустрічаємо харківян, дніпровців, киян, поляків, чехів.
озеро Ворожеска
А далі ще й всілякі ГАЗ 66, УАЗ 452, які здіймали стовпи пилу, залишали вихлопи і просто дратували, псували настрій.
На сьогодні наша родзинка - Близниця Велика. Крок за кроком, під палючим сонцем о 16-00 ми підіймаємось на вершину. І знову зависання, медитування і т.д.
Спуск до Прислопу із сідла між Близницями спокійний, рівномірний і ми вже були в передчутті відпочинку, смачної вечері, медитувань біля вогнища. Але не судилось. На місці нашої запланованої стоянки паслись буйволи (не корови, а саме буйволи) і стояли пастухи. Думати було фактично ніколи і обявляю своє рішення - йти на полонину Засови (за г.Стара). Опустивши голови, моя молода команда весело крокує далі. О 20-30, майже в повній темряві ми на місці ночівлі № 2. Виставляти палатку не було ніякого бажання, тому розміщаємось в досить пристойній колибі. Вирішуємо сьогодні обійтися без вогнища - сили вичерпані, є лише бажання скоріше заснути.
4-й день
Сьогодні я добрий - даю поспати до 8-00. Самому після 6-00 вже не спиться, тому в мене сьогодні ранкова кава і зустріч світанку
На сьогодні - спокійний перехід до славного міста Рахова без різких перепадів висоти, з неперевершеними краєвидами, зі смакуванням чорниці, брусниці і повною відсутністю туристів.
Робимо затяжну зупинку біля притулку Перелісок. Для справки - переночувати в притулку коштує 75 гр. на сьогоднішній день. В настоятеля є вино. пиво, горілка, кава, кавуни і ще багато всього необхідного )
Внизу - Рахів
18-00 - ми в Рахові, стомлені й щасливі. І вже тут констатую, що похід пройшов без жодного натяку на блуд, що не так часто буває. Дякую своїм друззям - Андрію за ідею, Галинці - за підтримку і консультації, Оксані за компанію і терпіння. Є надія, що продовження буде )
Трек тут http://ua.wikiloc.com/wikiloc/view.do?id=14729928 (в трек не ввійшов 1-й день)