с.Верховина-г.Б.Кобила-пол.Мунчелик-г.Л.Космацька-г.Рокита-г.Маковиця - м.Яремче, 25-27.07.14 р.
Відпустка добігає кінця. І завершувати її треба достойно, щоб потім не було соромно за "безцельно прожитые дни". Черевики ще не відпочили від минулого походу Чорногорою, а труба кличе в нові далі!
По приїзді в Верховину мене чекала неймовірна акція, про яку я вже давно мрію - зустрів товариша, який з своєю компанією туристів шукав транспорт на Шибене. Здавалося - ось воно щастя - привіт, Марічейка, привіт, Білий Слон! Серце стискалось, але відмовився - Біла Кобила мене вже давно чекає!
Чорний Черемош
Підйом йде спокійно, вздовж потічка (назви не знаю) в сторону присілка Віпче. Завдяки чарівній горянці Світлані, досить добре орієнтуюсь, де Грибкова, де Швайкова, де Магурка, де Кринта. .Вверху потічка натрапив на водозабір, і чуть вище - завезені будівельні матеріали. Наскільки зрозумів - планується ще одна міні-гес. Іншими словами - ще один райський куточок Карпат збираються спаплюжити.
А Біла Кобила виявилась не такою вже й простенькою конячкою, як мені видавалось біля монітора компютера і рельєфу на карті - прийшлося трохи впріти, поки піднявся.
Біла Кобила і краєвиди з неї
На сьогодні ночівля запланована на полонині, під горою Ротило, йти чимало, так що трохи відлежавшись, посмакувавши афинів, рушаю далі.
Синоптики напрогнозували дощів з грозами, але поки що погода цілком задовільна. Зійшовши з Б.Кобили, йду в напрямку Бубенської. Тут напав невеликий блуд, а вірніше, поплатився за свою самовпевненість - карта говорила, що Бубенську треба обходити зліва, мене ж спокусила гарна стежка і понесло на вершину. Пішовши від вершини далі по стежці вона завела мене в таке місце
Стрибати по камінню, без будь якого натяку на стежку і знання місцевості бажання не було. Повертаю назад і відшукую ту траверсну дорогу. Тут і основна частина романтичності подорожі на сьогодні закінчилась. Інколи по TV показують американську гру в регбі у багнюці - приблизно в такому стані й була ця дорога. Картаю себе за вживання російської нецензурщини, але тут без неї не обійшовся. Але і добре і погане рано чи пізно закуінчується. Закінчився ліс. закінчилася і багнюка. Хоча й далі по полонинам дорога була не особливо приємна, так як напередодні пройшли рясні дощі, але краєвиди були неперевершені!. Зрештою, на прогулянку з сервісом "все включено" я й не розраховував.
Підйом на Грегіт вирішив проігнорувати, забагато часу було вже витрачено, вечір наступав а попереду ще чимало пройти потрібно.
гора Ротило
нарешті дійшов до планового місця ночівлі
Це гарна велика полонина одразу за Ротилом, внизу від стаї є гарне джерело. Вечір пройшов за облаштуванням табору, приготуванням вечері, медитуванням біля вогнища.
а ще грибочка знайшов
В 23-00 влігся спати. Але не тут то було - на полонину прибігло з десяток коней, без пастухів, всі з дзвіночками, і вирішили тут ніч провести. От за тим ніч і минула, що кожні півгодини вставав коней попасти, щоб не строщили палатку. Десь. під ранок вони понаїдались і вляглися, з годину і я поспав.
ранок
Підйом о 6-00, традиційні чай вівсянка, і далі в дорогу. Тримаю напрямок в сторону полонини Мунчелик.
За Мунчеликом відшукую дорогу на Лисину Космацьку, яка згодом (ура!) переходить в стежку, правда, досить камянисту
Лисина Космацька і кравиди з неї
тут потрібна обережність
карта говорить, що вершина Л.Космацької тут
Далі був спуск і нудна дорога з болотом, вирубками, містечком нафтовиків до гори Рокити. Але краєвиди були
Як повсюди на Гуцульщині, вздовж дороги велика кількість капличок, але тут вони досить специфічні - дверей немає,а лише одні віконця
Стоянку запланував на схилі Рокити, біля потічка. Як виявилось, місце вибрав, там де таборів ніхто не розбиває (відсутність пляшок, поліетилену, інших атрибутів, які лишають варяти), але від цього в програші не залишився. Від вогнища вирішив відмовитись. Хоч поруч дров було чимало, але випалювати незаймане місце - це варварство.
Вночі прокинувся від гуркоту грому. Гроза в горах - це щось, одночасно і красиве, і жахливе явище. Страху не було - під грозу намет виставлений бездоганно, але мобілку про всяк випадок відключив.
Ранок
На сьогодні завдання досить не складне - мальовничий шлях від Рокити до Маковиці з мінімальними перепадами висоти.
поломники на Маковиці
Під кінець ще вирішив пробігтись Стежками Довбуша
Тут і злива мене й накрила ) Закінчення походу - на водоспаді Пробій, але через дощ фотки не робив. За всю дорогу аж до Маковиці не зустрів жодного туриста. Чомусь всі полюбляють ходити (і я в тому числі) на Чорногору, Свідовець, Горгани). Але і Запрутські Горгани - це досить цікаво!
трек тут http://ua.wikiloc.com/wikiloc/view.do?id=7394134 (сайт потребує реєстрації)
По приїзді в Верховину мене чекала неймовірна акція, про яку я вже давно мрію - зустрів товариша, який з своєю компанією туристів шукав транспорт на Шибене. Здавалося - ось воно щастя - привіт, Марічейка, привіт, Білий Слон! Серце стискалось, але відмовився - Біла Кобила мене вже давно чекає!
Чорний Черемош
Підйом йде спокійно, вздовж потічка (назви не знаю) в сторону присілка Віпче. Завдяки чарівній горянці Світлані, досить добре орієнтуюсь, де Грибкова, де Швайкова, де Магурка, де Кринта. .Вверху потічка натрапив на водозабір, і чуть вище - завезені будівельні матеріали. Наскільки зрозумів - планується ще одна міні-гес. Іншими словами - ще один райський куточок Карпат збираються спаплюжити.
А Біла Кобила виявилась не такою вже й простенькою конячкою, як мені видавалось біля монітора компютера і рельєфу на карті - прийшлося трохи впріти, поки піднявся.
Біла Кобила і краєвиди з неї
На сьогодні ночівля запланована на полонині, під горою Ротило, йти чимало, так що трохи відлежавшись, посмакувавши афинів, рушаю далі.
Синоптики напрогнозували дощів з грозами, але поки що погода цілком задовільна. Зійшовши з Б.Кобили, йду в напрямку Бубенської. Тут напав невеликий блуд, а вірніше, поплатився за свою самовпевненість - карта говорила, що Бубенську треба обходити зліва, мене ж спокусила гарна стежка і понесло на вершину. Пішовши від вершини далі по стежці вона завела мене в таке місце
Стрибати по камінню, без будь якого натяку на стежку і знання місцевості бажання не було. Повертаю назад і відшукую ту траверсну дорогу. Тут і основна частина романтичності подорожі на сьогодні закінчилась. Інколи по TV показують американську гру в регбі у багнюці - приблизно в такому стані й була ця дорога. Картаю себе за вживання російської нецензурщини, але тут без неї не обійшовся. Але і добре і погане рано чи пізно закуінчується. Закінчився ліс. закінчилася і багнюка. Хоча й далі по полонинам дорога була не особливо приємна, так як напередодні пройшли рясні дощі, але краєвиди були неперевершені!. Зрештою, на прогулянку з сервісом "все включено" я й не розраховував.
Підйом на Грегіт вирішив проігнорувати, забагато часу було вже витрачено, вечір наступав а попереду ще чимало пройти потрібно.
гора Ротило
нарешті дійшов до планового місця ночівлі
Це гарна велика полонина одразу за Ротилом, внизу від стаї є гарне джерело. Вечір пройшов за облаштуванням табору, приготуванням вечері, медитуванням біля вогнища.
а ще грибочка знайшов
В 23-00 влігся спати. Але не тут то було - на полонину прибігло з десяток коней, без пастухів, всі з дзвіночками, і вирішили тут ніч провести. От за тим ніч і минула, що кожні півгодини вставав коней попасти, щоб не строщили палатку. Десь. під ранок вони понаїдались і вляглися, з годину і я поспав.
ранок
Підйом о 6-00, традиційні чай вівсянка, і далі в дорогу. Тримаю напрямок в сторону полонини Мунчелик.
За Мунчеликом відшукую дорогу на Лисину Космацьку, яка згодом (ура!) переходить в стежку, правда, досить камянисту
Лисина Космацька і кравиди з неї
тут потрібна обережність
карта говорить, що вершина Л.Космацької тут
Далі був спуск і нудна дорога з болотом, вирубками, містечком нафтовиків до гори Рокити. Але краєвиди були
Як повсюди на Гуцульщині, вздовж дороги велика кількість капличок, але тут вони досить специфічні - дверей немає,а лише одні віконця
Стоянку запланував на схилі Рокити, біля потічка. Як виявилось, місце вибрав, там де таборів ніхто не розбиває (відсутність пляшок, поліетилену, інших атрибутів, які лишають варяти), але від цього в програші не залишився. Від вогнища вирішив відмовитись. Хоч поруч дров було чимало, але випалювати незаймане місце - це варварство.
Вночі прокинувся від гуркоту грому. Гроза в горах - це щось, одночасно і красиве, і жахливе явище. Страху не було - під грозу намет виставлений бездоганно, але мобілку про всяк випадок відключив.
Ранок
На сьогодні завдання досить не складне - мальовничий шлях від Рокити до Маковиці з мінімальними перепадами висоти.
поломники на Маковиці
Під кінець ще вирішив пробігтись Стежками Довбуша
Тут і злива мене й накрила ) Закінчення походу - на водоспаді Пробій, але через дощ фотки не робив. За всю дорогу аж до Маковиці не зустрів жодного туриста. Чомусь всі полюбляють ходити (і я в тому числі) на Чорногору, Свідовець, Горгани). Але і Запрутські Горгани - це досить цікаво!
трек тут http://ua.wikiloc.com/wikiloc/view.do?id=7394134 (сайт потребує реєстрації)